Ухвала суду № 24936564, 26.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5080/11/0170

26.04.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Привалової А.В. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби в АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим та Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 13.09.11 у справі № 2а-5080/11/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" (вул. Партизанська, буд. 41, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, буд. 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.09.11 у справі № 2а-5080/11/0170 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта" задоволені частково, а саме: визнані протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим №0000301502 від 24.03.2011р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»(ідентифікаційний код 03348028) штрафних санкцій у сумі 2527,19грн. та №0000261502/0 від 24.03.2011р., в частині нарахування Кримському республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»(ідентифікаційний код 03348028) штрафних санкцій у сумі 13544,21грн., у задоволенні інших позовних вимог -відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.09.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що 20.01.2011р. ним проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства КРП "ВПВКГ м. Алушта" за період з 01.11.2010р. до 22.11.2010р. За результатами перевірки складено акт №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р. На підставі акту перевірки №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.15) та №0000261502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 14530,07грн. На думку апелянта, податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі норм діючого законодавства та не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим .

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.09.11 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.15) та №0000261502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 14530,07грн. На думку апелянта, зазначені рішення є безпідставними та прийняті без дотримання норм діючого законодавства та поза межами повноважень відповідача, а отже підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, (ідентифікаційний код 03348028), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Алушті АР Крим.

20.01.2011р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства КРП "ВПВКГ м. Алушта" за період з 01.11.2010р. до 22.11.2010р. За результатами перевірки складено акт №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р.

На підставі акту перевірки №27/15-2/003348028 від 20.01.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.15) та №0000261502/0 від 07.02.2011р., яким до позивача застосовано штраф у сумі 14530,07грн. (а.с.13,15).

Зазначені рішення позивачем оскаржені у встановленому порядку до ДПА в АР Крим (а.с.17-18).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №924/10/25-023 від 14.03.2011р. податкові повідомлення-рішення №0000301502/0 від 07.02.2011р., №0000261502/0 від 07.02.2011р. скасовано та зобов'язано ДПІ в м. Алушті прийняти стосовно Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти" податкові повідомлення-рішення на суму 14530,07грн. та 27372,89 грн. у відповідності з вимогами Порядку №985 від 22.12.2010р. (а.с.19-20).

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Алушті винесені податкові повідомлення-рішення №0000301502 від 24.03.2011р., №0000261502 від 24.03.2011р., якими до позивача застосовано штраф у сумі 27372,89грн. (а.с.26) та 14530,07грн. (а.с.28) відповідно.

Позивачем подано повторну скаргу до ДПА України. (а.с.21-22).

Рішенням про результати розгляду повторної скарги №7285/6/25-0215 від 15.04.2011р. скарга залишена без задоволення, рішення №924/10/25-023 від 14.03.2011р. ДПА в АРК та податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушта №0000301502 від 24.03.2011р., №0000261502 від 24.03.2011р. без змін.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Декларацій з податку на додану вартість за серпень, вересень 2010р., поданих позивачем в порядку звітності сума узгодженого податкового зобов'язання за серпень 2010р. складає 624452грн., за вересень 2010р. складає 555457грн., (а.с.30-33).

У період з вересня до листопада 2010р. позивачем здійснені наступні платежі із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:

п/д №2503 від 28.09.2010р. на суму 70000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №1106 від 29.09.2010р. на суму 200000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №1116 від 30.09.2010р. на суму 70000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за серпень 2010р.);

п/д №2580 від 28.10.2010р. на суму 30000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №2582 від 29.10.2010р. на суму 16000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №1223 від 29.10.2010р. на суму 114000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.);

п/д №1224 від 01.11.2010р. на суму 147000,00грн. (призначення платежу - ПДВ за вересень 2010р.).

Таким чином, у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. 284452грн. (624452грн. - 70000грн. -200000грн. -70000грн.), за вересень 2010р. 248457грн. (555457грн. -30000грн. -16000грн. -114000грн. -147000грн.).

Відповідно до п.17.1.7. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного на момент вчинення позивачем правопорушення) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 126 якого у разі, якщо платник не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання -у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання -у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за серпень 2010р., штрафні санкції у розмірі 20% нараховані відповідачем на суму 147000грн., яка перерахована позивачем платіжним дорученням №1224 від 01.11.2010р. з призначенням платежу за вересень 2010р. та суму 5000грн, яка вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актом про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Зобов'язання з ПДВ за серпень 2010р., визначені позивачем самостійно складають 624452грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за серпень 2010р. із зазначенням призначення платежу складає 340000грн., актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків у жовтні 2010р. вилучено готівки у рахунок погашення зобов'язань за серпень у сумі 205160,99грн.

Таким чином, на 01.11.2010р. за позивачем існувала заборгованість з ПДВ за серпень у сумі 79291,01грн. (624452грн. -340000грн. -205160,99грн.).

Пунктом 7.2. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(чинного на момент погашення податкового боргу позивача) визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Спеціальним нормативним актом, який регулює завдання, права, обв'язки, посадових осіб податкових органів є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного момент погашення податкового боргу) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Окрім того, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно наданої податкової декларації за вересень 2010р., штрафні санкції у розмірі 10% нараховані відповідачем на суму 273728,90грн., яка вилучена з каси позивача працівниками ДПІ актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Зобов'язання з ПДВ за вересень 2010р., визначені позивачем самостійно складають 555457грн., сума ПДВ самостійно сплачена позивачем за серпень складає 307000грн., що підтверджується копіями платіжних доручень із зазначенням призначення платежу.

Податкова направила готівкові грошові кошти, які вилучені у касі позивача на погашення його податкового боргу за вересень 2010року згідно актів про спрямування готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 273728,90грн.

Оскільки, заборгованість позивача з податку на додану вартість на 01.11.2010р. складала 248457грн. (555457грн. -307000грн.), відповідачем неправомірно направлено готівкові кошти у сумі 25271,90грн. (273728,90грн. -248457грн.) на погашення податкового боргу з податку на додану вартість за вересень 2010р. у зв'язку із тим, що такого боргу на момент вилучення коштів з каси підприємства не існувало.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Готівкові грошові кошти у сумі 5000грн. були вилучені відповідачем задля погашення податкового боргу позивача, а відтак відповідач правомірно у даному випадку застосував вимоги п.7.7. ст.7 Закону №2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

У даному випадку волевиявлення позивача щодо спрямування коштів, які вилучені відповідачем не має значення, оскільки готівкові кошти відповідачем вилучені із каси позивача та були направлені на погашення податкового боргу, у календарної черговості його виникнення. Зазначення у акті про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків іншого періоду, аніж той на погашення податкового боргу якого були спрямовані вилучені готівкові кошти, не має значення. Головною умовою правомірності такого вилучення та спрямування готівкових коштів є їх спрямування саме на погашення податкового боргу та в порядку календарної черговості його виникнення, що і було здійснене відповідачем.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд. Таким чином, у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах. Відповідач не надав доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Окрім того, вищезазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 24845,70грн. є правомірним, оскільки направлення відповідачем на погашення податкового боргу позивача з ПДВ за вересень 2010р. готівкових грошових коштів, які були вилучені відповідачем із каси позивача актами про спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу, повністю відповідає вимогам п.7.7. ст.7 Закону №2181.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим та Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.09.11 у справі № 2а-5080/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.В.Привалова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко