Ухвала суду № 24934745, 14.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 р. Справа № 34380/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі за позовом Малого підприємства «Руно» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області (тепер Городоцька міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби ) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду первинної скарги,

в с т а н о в и в:

МП «Руно» 31.10.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000302321, №0000312321 та скасувати рішення від 20.10.2011 року про результати розгляду скарги.

В позовній заяві зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань, у зв'язку із проведенням господарських операцій з придбання та поставки нафтопродуктів з ТОВ СК «Ново-Строй», ТОВ «Вестком-Груп», не відповідають дійсності. Реальність операцій з придбання нафтопродуктів та подальшої їх реалізації спростовується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичну спроможність МП «Руно» займатись придбанням та продажем нафтопродуктів. Крім того, вважає що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках актів перевірок щодо контрагентів позивача та на твердженні про відсутність товаро-транспортних накладних (надалі - ТТН) про безпосередню поставку нафтопродуктів від ТОВ СК «Ново-Строй», ТОВ «Вестком-Груп».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі від 11 серпня 2011 року №0000302321 та від 11 серпня 2011 року №0000312321. В задоволенні позову в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі про результати розгляду первинної скарги від 20.10.2011 року відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Мостиському районі Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 2 лютого 2012 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом допущено неправильне застосування норм матеріального права (п. 5.1, п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.7, п.1.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363), не в повній мірі досліджено надані йому сторонами по справі докази та неправильно встановлено обставини справи.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат та неправомірне формування податкового кредиту МП «Руно» за рахунок операцій з придбання нафтопродуктів (бензину) МП «Руно» у ТОВ «Вестком-Груп» та ТОВ СК «Ново-Строй» згідно умов договору купівлі-продажу.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що згідно акту зустрічної перевірки ДПІ у Печерському районі від 26.09.2011року провести перевірку ТОВ «Вестком-Груп» не можливо у зв'язку з ліквідаційною процедурою.

За даними Декларацій з податку на прибуток підприємств ТОВ «Вестком-Груп» (сума амортизаційних відрахувань) дані відсутні, тобто товариство немає на своєму балансі основних засобів і відповідно додаток К1 товариством не заповнювався і до органів ДПС не подавався. Також згідно центральної бази даних ДПА України встановлено, що підприємством протягом 2010 року не подавало до органів ДПС розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що свідчить про те, що товариство протягом 2010 року не мало на своєму балансі транспортних засобів.

Необхідно звернути увагу на те, що ТОВ «Вестком-Груп» останній звіт було здано до ДПІ у Печерському районі за квітень 2010року, тобто в той період коли між Позивачем та ТОВ «Вестком-Груп» здійснювались господарські операції.

ТОВ СК «Ново-Строй» зареєстровано в ДПІ у Київському районі м. Донецька, але провести перевірку не можливо у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою. Ухвалою господарського суду Донецької області порушено справу про банкрутство ТОВ СК «Ново-Строй» від 17.01.2011року №5/24Б.

Згідно з додатків К1/1 декларацій з податку на прибуток підприємства відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, необхідні для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу.

Також необхідно звернути увагу на те, що згідно ІДБД ДПС України декларацію з податку на додану вартість ТОВ СК «Ново-Строй» за травень 2010 року - визнано недійсною, за червень 2010року - не подано.

За ініціативою органів ДПС ТОВ СК «Ново-Строй» було скасоване свідоцтво платника ПДВ у серпні 2011року.

Враховуючи, що об'єктом договору купівлі - продажу між МП «Руно» між ТОВ «Вестком- Груп» та ТОВ СК "Ново-Строй» були нафтопродукти, то необхідність наявності працівників, основних засобів, транспорту, складських приміщень в даному випадку є очевидною. Однак такими приміщеннями контрагенти не володіли. До того ж у цих підприємствах основними постачальники товарів є підприємства з ознаками фіктивності.

Суд не врахував аналіз господарської та економічної діяльності ТОВ «Вестком- Груп» та ТОВ СК «Ново-Строй», а також їхню реальну можливість здійснювати будь-які господарські операції, в тому числі поставку нафтопродуктів МП «Руно».

Суд також всупереч «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила перевезення) затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 не взяв до уваги тієї обставини, що у позивача відсутні докази транспортування нафтопродуктів, тобто товаро-транспортні накладні.

Проаналізувавши вищевказане, апелянт вважає, що факту поставки нафтопродуктів за таких умов не могло бути, договори купівлі - продажу нафтопродуктів, накладні, податкові накладні, е недостовірними, бо будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому господарська операція між МП «Руно» та ТОВ «Вестком-Груп» та ТОВ СК «Ново- Строй» укладена з за відомо неправомірною метою, для мінімізації податкових зобов'язань (безтоварна операція) та неправомірного формування податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили та просить залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.7.5.1 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2011 року ДПІ у Мостиському районі було проведено планову перевірку МП «Руно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2011 року №80/23/19323361, яким встановлено порушення позивачем п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 1 549 421,00 грн. та п.1.7, п.1.8. ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму1 239 535,00 грн.

В акті перевірки зроблено висновки про не підтвердження факту отримання нафтопродуктів від ТОВ СК «Ново-Строй», ТОВ «Вестком-Груп», що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2011 року №0000302321, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 441 164,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 352 931,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 88 233,00 грн.) та від 11.08.2011 року №0000312321, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 352 930,00 грн. (в т.ч. основний платіж - 282 344,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 70 586,00 грн.)

МП «Руно» не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про результати розгляду скарги оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги №27888/10/25-005/2261 від 20.10.2011 року скаргу залишено без задоволення, яке також є предметом даного оскарження.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки дані щодо неможливості здійснювати господарські операції між МП «Руно» і ТОВ СК «Ново-Строй», ТОВ «Вестком-Груп» є суб'єктивним припущенням податкового органу та не можуть заперечити факту придбання нафтопродуктів.

Колегія суддів погоджується з висновком про реальність укладення та виконання договорів на поставку нафтопродуктів позивачем з ТОВ «Вестком-Груп та ТОВ СК «Ново- Строй», оскільки він відповідає встановленим обставинам справи.

Так, 02.09.2009 року між ТОВ «Вестком-Груп» (продавець) та МП «Руно» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно п.1.3 асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами або їх представниками на кожну окрему партію рахунками-фактурами або витратними накладними. Серед умов поставки визначено лише, що продавець зобов'язаний передати покупцю товар, а останній прийняти та оплатити (п.2.1) (а.с.76).

Про продаж нафтопродуктів свідчать видаткові та відповідні їм податкові накладні: №РН-2629 від 02.06.2010 р. на суму 130 946,00 грн. (ПДВ 21 824,00 грн.), №РН-1938 від 13.04.2010 р. на суму 201 978,00 грн. (ПДВ 33 663,00 грн.), №РН-2161 від 27.04.2010 р. на суму 185 039,00 грн. (в т.ч. ПДВ 30 839,00 грн.), №РН-264 від 13.05.2010 р. на суму 232 879,00 грн. (ПДВ 38 813,00 грн.), №РН-2578 від 31.05.2010 р. на суму 179 944,00 грн. (ПДВ 29 991,00 грн.) (а.с.77-88). Згідно накладних предметом купівлі-продажу був бензин А-76. Транспортні витрати до податкової накладної не включались, ТТН не видавались.

В бухгалтерському обліку по pax.631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» за II квартал 2010 р. відображено прихід та оплату за нафтопродукти (бензин А-76) за період з 13.04.2010 р. по 15.06.2010 р. на суму 1 229 232,10 грн., заборгованості немає.

19.05.2010 року між ТОВ СК «Ново-Строй» (продавець) та МП «Руно» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів. Згідно п.1.2 асортимент, ціна та кількість товару визначається в рахунках або видаткових накладних. Серед умов поставки визначено, що транспортні витрати по доставці товару покладаються на покупця (а.с.90).

Про продаж товару виписано видаткові та податкові накладні: №29304 від 19.05.2010 р. на суму 244 730,00 грн. (ПДВ 40 788,00 грн.), №37916 від 04.06.2010 р. на суму 38 352,00 грн. (а.с.91-93). Транспортні витрати до податкової накладної також не включались, ТТН не видавались.

В бухгалтерському обліку по pax.631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» за II квартал 2010 р. відображено прихід та оплату за нафтопродукти (бензин) за період з 19.05.2010 р. по 14.06.2010 р. на суму 474 841,55 грн., заборгованість - 42 000,00 грн.

Для отримання нафтопродуктів від ТОВ СК «Ново-Строй» та ТОВ «Вестком-Груп» виписувались довіреності на отримання нафтопродуктів, облік яких відображено в журналі довіреностей та підтверджується його копією (а.с.150-151).

Судом першої інстанції також вірно звернуто увагу на те, що позивач має власну нафтобазу об'ємом 3200 м3, п'ять власних АЗС; власні бензовози, які використовуються для доставки нафтопродуктів МАЗ 642205 ВС 1741 АК та 3IЛ 130 22-51 ОНА, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про власність та реєстрацію транспортних засобів; резервуар для зберігання бензину, що підтверджується технологічною схемою розташування.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що нафтопродукти (бензин), які позивач отримав від вищевказаних контрагентів, передавались ним на власні АЗС для подальшої реалізації роздрібним покупцям, тобто використовувались у власній господарській діяльності. Про реалізацію бензину на АЗС свідчать картка проходу палива за квітень, травень, червень 2010 pоку, копії змінних звітів по АЗС №1, 2, 4, 5, 6. Такі змінні звіти складаються та підписуються матеріально відповідальними особами (операторами), з якими укладено відповідні договори , а кількість нафтопродуктів на АЗС фіксується показами лічильників на початок зміни та на кінець зміни операторів. Дані лічильні механізми зареєстровані та опломбовані у Держстандарт метрології, що унеможливлює будь-які неточності при обліку палива (а.с.163-191).

Крім того, про реалізацію отриманих нафтопродуктів зі складу МП «Руно» в квітні, травні, червні 2010 року свідчать накладні, довіреності від покупців на отримання нафтопродуктів, а факт перевезення до покупця підтверджується товарно-транспортними накладними. Крім зазначених бухгалтерських документів, про продаж МП «Руно» нафтопродуктів свідчить також книга складського обліку за 2010 року, в якій відображено надходження та відпуск палива, а кількість реалізованого палива, що в ній відображена відповідає видатковим накладним, які видавались МП «Руно» в квітні, травні та червні 2010 року, тобто на час здійснення господарських операції з даними контрагентами. (т.1, а.с.198-236, т.2 а.с.1-150).

Вищевказаними доказами підтверджується факт придбання, отримання від ТОВ СК «Ново-Строй» та ТОВ «Вестком-Груп» та подальша реалізація нафтопродуктів, тобто реальність господарських операцій .

Заперечуючи факт здійснення господарських операцій МП «Руно» з ТОВ СК «Ново-Строй» та ТОВ «Вестком-Груп», податковий орган не вказує чиї ж нафтопродукти були реалізовані позивачем своїм покупцям на АЗС. В матеріалах справи відсутні дані про інших постачальників позивача, а кількість нафтопродуктів, отриманих від ТОВ СК «Ново-Строй» та ТОВ «Вестком-Груп» підтверджено також матеріалами інвентаризації (наказ № 27 від 07.06.2011 року).

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на неспроможність ТОВ «Вестком-Груп» поставити нафтопродукти позивачу із-за не можливість провести його перевірку, відкриття ліквідаційної процедури; подання останнім звіту до ДПІ за квітень 2010 року, скасування свідоцтво платника ПДВ в квітні 2011 pоку; ТОВ СК «Ново-Строй» - із-за його відсутністю за юридичною адресою та відсутністю трудових та матеріальних ресурсів , так як згідно відомостей з ЄДР запис про припинення у зв'язку з визнанням банкрутом ТОВ СК «Ново-Строй» внесено 16.09.2011 pоку, ТОВ «Вестком-Груп» припинено 19.04.2011 року, а господарські операції між позивачем та цими підприємствами виникли в 2009-2010 pоках, що не може бути доказом того, що господарські операції за участю цих осіб у 2009-2010 роках не відбувалися.

Крім того, на цей момент і ТОВ СК «Ново-Строй», і ТОВ «Вестком-Груп» були зареєстровані платниками ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ № 100242727 ТОВ СК «Ново-Строй» було анульовано лише 06.09.2011 року, а ТОВ «Вестком-Груп» свідоцтво платника ПДВ № 100252579 було анульовано 26.06.2010 року у зв'язку з перереєстрацією підприємства за власною ініціативою підприємства. ТОВ «Вестком-Груп» пройшло перереєстрацію у ДПІ (в м. Києві), що проводила зняття з обліку та ДПІ (м. Запоріжжя), що ставила на облік видала нове свідоцтво платника ПДВ № 100289121, яке було згодом анульовано лише 05.04.2011 року, тобто після здійснення господарських операцій.

Оскільки реальність розглядуваних господарських операцій є доведеною, то відсутність товарно-транспортні накладних у суб'єкта господарювання, що перевозив придбані нафтопродукти своїм транспортом, не може збільшити податковий кредит з ПДВ підприємства, як це вказує податковий орган) коли МП «Руно» не включало до складу валових витрат витрати на перевезення цього товару.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що проведеними органами державної податкової служби перевірками не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ самим позивачем, а також відсутні встановлені законодавством докази щодо навмисного здійснення позивачем діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови і має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі « БУЛВЕС АД проти Болгарії ), зокрема, зазначено, що у разі застосування негативних наслідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов»язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту прав власності.

Листом відділу податкової міліції ДПІ у Городоцькому районі № 2844/26-3/3 від 14.10.2011 року також підтверджено, що в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб МП «Руно» відмовлено, судових рішень, якими було б встановлено недійсність укладених договорів немає, а тому презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована відповідачем.

Оскільки рішенням начальника податкової інспекції, прийняте за результатами розгляду скарги платника податків, не визначаються податкові зобов'язання, що підлягають сплаті, а приймається податкове повідомлення - рішення, то судом вірно відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року у справі №2а-12361/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 19.06.2012 року.