Ухвала суду № 24934287, 19.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 2686/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Янош М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ЗАТ «Львівський жиркомбінат» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 4Ш2082302/4Л 6420 від 16.06.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки, зроблені відповідачем є необґрунтованими, оскільки згідно з п.п. 5.4.4 п. 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що продаються таким платником податку. Проведена рекламна акція направлена на залучення нових покупців, тобто для розширення ринку збуту, але це не означає що все повинно відбутись негайно. Що стосується зв»язку рекламної акції з операціями з надання торгової марки «Щедро» в ліцензійне користування АТЗТ «Харківський жиркомбінат», то рекламувалась не торгова марка «Щедро», а чітко визначений окремий товар майонез «Провансаль» виробництва ЗАТ «Львівський жиркомбінат». АТЗТ «Харківський жиркомбінат» мав лише право користуватися торговою маркою «Щедро». Крім цього, реклама товару і торгова марка є різними предметами. Щодо завищення суми податкового кредиту на 2133070,95 грн., то Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено умови, при дотриманні яких платник податку має законне право на збільшення податкового кредиту звітного періоду і відповідно на зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, що було дотримано ЗАТ «Львівським жиркомбінат».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними т податкові повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2008 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, яке регулює дані відносини є безпідставними, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ в Залізничному районі міста Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В процесі апеляційного розгляду ЗАТ «Львівський жиркомбінат» звернулося до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва ЗАТ «Львівський жиркомбінат», яке реорганізовано у публічне товариство «Львівський жиркомбінат».

Враховуючи надані докази реорганізації первинного позивача та положення ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Львівський жиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт №1767/23-2/00333598 від 15.09.2009 року, в якому встановлено порушення п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7, п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2008 року № 0002082302/0/28960.

Вищевказане рішення відповідача оскаржене позивачем та за результатами розгляду скарги скарг прийнято податкові повідомлення - рішення № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що 06.08.2007 року між ЗАТ «Львівський жиркомбінат» та ТзОВ «Медіа-Актівіті» було укладено договір № 21р/07 та 25.01.2008 року договір № 1 с/08 про надання рекламних послуг, за результатами надання яких були складені Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які відповідають вимогам п.2.4. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п.9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять всі необхідні реквізити первинного документа.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржувані податкове повідомлення-рішення з частковим порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

Згідно із п.п.5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до п. 5.11. статті 5 цього Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь - якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що рекламувався товар майонез «Провансаль», що виробляється та реалізується ЗАТ «Львівський жиркомбінат», вказана реклама здійснювалась для обізнаності споживачів про відповідний товар відповідного виробника, тобто була спрямована на стимулювання збуту продукції ( збільшення доходу підприємства), що в свою чергу прямо пов'язує її з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - діяльність суб»єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь - яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Укладення договорів про надання послуг рекламного характеру свідчить про направленість діяльності підприємства на просування продукції, яка виробляється, внаслідок цього отримання доходу шляхом збільшення обсягів реалізації.

Оскільки, як вбачається з довідки ЗАТ «Львівський жиркомібант» від 25.09.2009 року № 2204/7, відповідно до якої обсяг реалізованої продукції майонезу «Провансаль» ТМ «Щедро» в 2007 році у порівнянні з 2006 року збільшився на 18,5%, а в ІV кварталі 2007 року у порівнянні з ІV кварталом 2006 року на 65,3%послуги з рекламування товару, що надавалися позивачу ТзОВ «Медіа-Актівіті» в межах укладених договорів, пов'язані з продажем продукції позивача та стосувалися продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що давало підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства, а суми сплаченого ПДВ у складі вартості послуг - до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що товар ЗАТ «Львівський жиркомбінат» реалізується переважно одному оптовому покупцю ТзОВ «Маргаринторг», то вказана обставина не впливає на проведення рекламних заходів і обізнаність споживачів про товар, що реалізується та виробляється ЗАТ «Львівський жиркомбінат».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Львівський жиркомбінат» та АТЗТ «Харківський жиркомбінат» укладено ліцензійні договори № 2208У-Юр від 21.11.2007 року та № 2051 У-Юр від 26.12.2006 року, згідно яких АТЗТ «Харківський жиркомбінат» мав право лише користування торговою маркою «Щедро» для виробництва та реалізації відповідної продукції. Вказаними ліцензійними договорами не передбачено будь - яких умов щодо проведення спільної рекламної акції.

Відтак, порівняння ДПІ ліцензійні платежі із вартістю реклами немає підстав.

Оскільки висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1,7.2.3; 7.2.6 п.7.2. та п.п. 7.4.1., 7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту на 2133070,95 грн. не знайшов свого підтвердження, встановлено зв»язок між понесеними позивачем витратами на рекламу товару, який виробляється та виготовляється позивачем, що,пов'язано з його господарською діяльністю; настання дати виникнення права на податковий кредит по рекламних послугах визначена ЗАТ «Львівський жиркомбінат» правомірно; наявність податкових накладних постачальника підтверджується сумою податкового кредиту, відповідачем не надано доказів того, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» неправильно чи з порушенням визначено дату виникнення права на податковий кредит та Доказів, які б свідчили про неналежне оформлення податкових накладних, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 55, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити закрите акціонерного товариства «Львівький жиркомбінат» на публічне товариство «Львівький жиркомбінат».

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року у справі № 2а-4171/09 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий :О.Б. Заверуха

Судді : О.М. Гінда

В.В.Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

20.06.2012 року