Ухвала суду № 24933921, 19.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. Справа № 69285/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Попка Я.С., Яворського І.О.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарського центру «Піраміда» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 26.04.2011 року за №0000162340/0/9557 за яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13109521 грн., та за №0000172340/0/9559 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1177084 грн..

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені за господарськими відносинами ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» та укладені між ними угоди спричинили реальне настання правових наслідків, а висновки податкового органу викладені в акті перевірки за №246/23-4/13821804 від 11.04.2011 року, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та безпідставних здогадках. Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року закріплено право на формування податкового кредиту з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються лише суми, сплачені в рахунок оплати товару, які не підтверджені податковими накладними. Позивач вважає, що ним у повному обсязі на підставі первинних документів своєчасно здійснювався первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складалась статистична інформація, а також надавалась відповідно до вимог закону відповідна фінансова звітність та статистична інформація щодо своєї господарської діяльності. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року задоволено позовні вимоги з тих підстав, що всі наявні в справі докази свідчать про реальність операцій, підтверджують реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання постачання товару.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що при перевірці позивачем не доведена реальність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність фактів здійснення господарських операцій, зазначених у поданих для перевірки документах. Як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» зареєстровано 16.04.1992 року Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради та взято на податковий облік в органи державної податкової служби 20.04.1992 року та з 05.07.1997 року зареєстровано платником ПДВ.

14.03.2011 року на виконання постанови СВ ПМ ДПІ у м. Львові від 27.12.2010 року керівником податкового органу видано наказ № 234 щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ ВГЦ «Піраміда», яка проведена працівниками ДПІ у Личаківському районі м. Львова та ДПА у Львівській області в період з 14.03.2011 року по 01.04.2011 року з питань господарських взаємовідносин з ЗАТ «Укратоменергобуд», ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго», АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», ТОВ «Західно-Українська енергетична комапанія», фірмою Power Sp. Z. o. o» (Польща, Вроцлав) за період діяльності 01.09.2006 року по 01.12.2010 року.

За результатами перевірки 11.04.2011 року складено акт №246/23-4/13821804.

При цьому встановлено порушення ТОВ ВГЦ «Піраміда» вимог: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 941667 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР в результаті чого занижено ПДВ у сумі 10487617,13 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 26.04.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0000172340/0/9559, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1177084 грн., з яких 941667 грн. основний платіж, 235417 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000162340/0/9557 за яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 13109521 грн., в т. ч. основний платіж 10487617 грн., та 2621904 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послужили висновки відповідача про недостовірність даних, зазначених у первинних документах за наслідками господарських операцій по придбанню та транспортуванню статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ в рамках договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року, укладеному між позивачем та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго».

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив і цього не спростовує сторона відповідача, що 25.04.2008 року між ТОВ ВГЦ «Піраміда» та ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» укладено договір № 0425/08-СТ, згідно з яким продавець - ЗАТ«НВП «Укрзахіденерго» зобовязується в порядку та на умовах, визначеним договором передати у власність покупця (позивача) статор турбогенератора ТВВ-800-2УЗ, а позивач - прийняти та оплатити його. Транспортування статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ повинно було здійснюватись залізничним транспортом на умовах DDP-станція Рафалівка Львівської залізниці у відповідності до міжнародних правил Інкотермс-2000 та сума договору на момент його підписання становила 32706456 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору транспортні витрати по доставці до вартості статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ не включались та були визначені додатковою угодою № 1 від 10.10.2008 року в сумі 4520000 грн.

До вказаного договору вносились численні зміни відповідними додатковими угодами, а саме додатковою угодою № 1 від 10.10.2008 року загальна сума договору була збільшена до 37226456 грн. Додатковою угодою № 2 від 25.03.2009 року термін дії договору № 0425/08-СТ було продовжено до 31.12.2010 року. Додатковою угодою № 3 від 17.08.2009 року були внесені зміни у предмет договору (уточнена назва товару на «Статор турбогенератора ТВВ-800-2УЗ (без обмотки)») та у порядок розрахунків.

Також, був доповнений перелік товаросупровідної документації. Додатковою угодою № 4 від 24.09.2009 року збільшена вартість статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ до 58405702,80 грн. та відповідно загальна сума договору була збільшена до 62925702,80 грн. Умови договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року з врахуванням додаткових угод, зокрема п.5.5, передбачали збереження права власності на товар за продавцем до моменту передачі товару перевізнику. Передача товару мала проводитись у відповідності до п. 4.1. договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року з врахуванням додаткових угод до настання моменту повного розрахунку за поставлений товар. Закупівля статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ здійснювалась для подальшого використання його на відокремленому підрозділі «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» в рамках договору субпідряду, укладеному між позивачем та ЗАТ «Укратоменергобуд».

На виконання умов договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року з врахуванням додаткових угод, позивач проводив попередні авансові платежі 29.08.2008 року платіжним дорученням № 732 в сумі 10000000 грн., 29.10.2008 року платіжним дорученням № 892 в сумі 2500000 грн., 05.11.2008 року платіжним дорученням № 907 в сумі 650000 грн.

20.11.2008 року після здійснення доставки статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ на відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом» підписаний акт № 1 виконаних транспортних послуг за листопад 2008 рік на суму 4200000 грн.

Стаття 11 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. (далі - Закон №996-ХІУ). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення транспортування статора турбогенератора ТВВ-800-2УЗ підтверджується наявними в справі документами, а саме - факсограмою № 151/Е-2741 від 12.09.2008 року, актом передачі від 27.10.2008 року, інвойсом № 08/10/27/ЕКО20043177/1 від 27.10.2008 року, інвойсом № 08/10/27/ЕКО20043177/2 від 27.10.2008 року, сертифікатом № 0110538 від 10.11.2008 року, актом перевірки розміщення та кріплення негабаритного (важковагового) вантажу з додатками аркушах, з/д накладної № 877396 від 29.10.2008 року, довідкою від 04.11.2008 року. Зазначені документи засвідчені печатками підрозділів Укрзалізниці та/або органів митного контролю. Позивач продовжував проводити авансові платежі 25.11.2008 року платіжним дорученням № 962, 30.06.2009 року платіжним дорученням № 344. 08.04.2010 року в рамках виконання договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року з врахуванням додаткових угод позивач отримав від ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» по видатковій накладній № 4-0804 від 08.04.2010 року статор турбогенератора ТВВ-800-2УЗ вартістю 58405702,80 грн. який, як на той час так і дотепер, знаходився на території відокремленого підрозділу «Рівненська АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом». При цьому, при здійсненні попередніх оплат та постачання товару відповідно до вимог п.п. 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» з урахуванням правила першої події виписувало податкові накладні № 8290000003 від 29.08.2008 року, № 1029000001 від 29.10.2008 року, № 1105000002 від 05.11.2008 року, № 1125000001 від 25.11.2008 року, № 7010000001 від 01.07.2009 року, № 4080000002 від 08.04.2010 року, які були відображені ЗАТ «Укрзахіденерго» при визначенні власних податкових зобовязань. Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» відомості про підприємства знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та не заперечуються податковим органом в акті перевірки №246/23-4/13821804 від 11.04.2011 року і під час розгляду судової справи по суті.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив і цього не спростовує апелянт, що виконання договору № 0425/08-СТ від 25.04.2008 року здійснювалось в межах основної статутної господарської діяльності позивача, яка була регулярною, постійною та суттєвою. При цьому, позивач включав до складу валових витрат лише суми, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності, а до податкового кредиту лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності. Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судпершої інстанції аргументовано визначив, що відповідач не надав жодного доказу факту порушення закону в укладених позивачем договорах і не зміг послатись на жоден факт їх невідповідності законодавству. Цитовані в акті перевірки норми ГК України, БК України не мають ніякого відношення до діяльності позивача і не дають відповідачу жодних підстав робити висновки про порушення податкового законодавства.

Усі умови договорів із ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» були належно дотримані обома сторонами, жодних претензій чи вимог до жодної із сторін немає. Відповідачем не здобуто відомостей про зворотне навіть за результатами зустрічної перевірки цього контрагента. Одночасно суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність товарно-транспортних або залізничних накладних в даному випадку не доводить відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, не може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Дані документи на виконання вимог п. 1.1 та 1.2 вищевказаного Наказу Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 повинні зберігатись у підприємства - відправника вантажу (п. 1.1) та одержувача вантажу (п. 1.2).

Враховуючи той факт, що відправником вантажу було ЗАТ «Івілтра», а отримувачем - відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС»ДП НАЕК «Енергоатом», перевізна транспортна документація мала знаходитись саме у них.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд прийшов до вірного висновку, що у посадових осіб ДПІ у Личаківському районі м. Львова відсутні підстави для визнання правочину, укладеного позивачем з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» нікчемними.

Відтак, валові витрати, понесені позивачем за наслідками дійсних правочинів з ЗАТ «НВП «Укрзахіденерго» та підтверджені належними документами, були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також безпідставним є твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ ВГЦ «Піраміда» виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), оскільки в товаристві працює біля 70 працівників та в користуванні знаходяться основні фонди, приміщення та автотранспорт.

Відсутність всіх документів щодо придбання та транспортування статора турбогенератора типу ТВВ-800-2УЗ пояснюється тим, що останні були вилучені працівниками правоохоронних органів при порушенні кримінальної справи, тому посилання ревізора в акті перевірки на відсутність первинних документів не може слугувати підставою для встановлення фіктивності вказаних господарських операцій та на їх безтоварність.

За таких обставин, твердження податкового органу про завищення валових витрат на суму 941667 грн. та податкового кредиту на суму 10487617,13 грн. є надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Одночасно суд першої інстанції підставно вказав, що на момент видання наказу № 234 від 14.03.2011 року постанова про порушення кримінальної справи в рамках якої виносилась постанова від 27.12.2010 року СВ ПМ ДПІ у м. Львові скасована постановою Сихівського районного суду м. Львова 21.01.2011 року, а 08.02.2011 року дана постанова суду залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області. Жодних доказів наявності порушеної кримінальної справи на дату проведення перевірки, у якій могла виноситись ухвала суду або постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, про призначення перевірки та, відповідно, наявності передбачених в п. 78.1.11 ПК України підстав для проведення позапланової перевірки позивача, суду не надано. З урахуванням наведеного, видання наказу від 14.03.2011 року № 234 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ ВГЦ «Піраміда» при відсутності порушеної кримінальної справи суперечить закону. При цьому, у разі коли грошове зобовязання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально процесуального закону або закону про оперативно розшукову діяльність, податкове повідомлення рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Відтак, прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень суперечить вказаним вище нормам ПК.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Окрім цього суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року у справі №2а-5826/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Я.С.Попко

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 21.06.2012р.