Постанова № 24932172, 30.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року справа №2а/1270/1416/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.

суддів : Жаботинської С.В., Нікуліна О.А.,

при секретарі: Арцибашеві С.Ю.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1(довіреність від 05.12.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову від 12 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 №0000012301, визнання неправомірною бездіяльності ,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Кремінський Агрошляхбуд» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 №0000012301 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 126734,00 грн. та визнати неправомірною бездіяльність Рубіжанської ОДПІ щодо нескладання довідки про результати проведення зустрічної перевірки між КП «Кремінський Агрошляхбуд» та ПП «Бітсервіс». Позов обґрунтовано тим, що податковою інспекцією перевірка проведена з порушенням норм Податкового кодексу України, при цьому, безпідставно зроблено висновок про безтоварність і, як наслідок, нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Бітсервіс», крім того, позивач наполягав, що податковим органом неправомірно не видано довідку за результатами зустрічної перевірки з контрагентом позивача ПП «Бітсервіс».

Постановою від 12 березня 2012 року позов задоволено частково, а саме: оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано, а решта позовних вимог залишена без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається не невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які на час розгляду справи втратили чинність. Апелянт наголошує на правомірності свого висновку щодо нікчемності угод з ПП «Бітсервіс», оскільки відповідно до АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» вбачається відсутність у ПП «Бітсервіс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень тощо, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення ним господарської діяльності.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Колективне підприємство «Кремінський Агрошляхбуд» зареєстроване як юридична особа Кремінською райдержадміністрацією Луганської області 15.04.1994 за № 1366 120 0000 000025, є платником податків, зокрема, податку на додану вартість, перебуває на обліку в Кремінському відділенні Рубіжанської ОДПІ (т.1 а.с.101-103).

У період з 12 по 16 грудня 2011року Рубіжанською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Кремінський Агрошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт № 1203/2301/03579696 від 23.12.2011, яким встановлені порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, у зв»язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 101387,00 грн.

Відповідно до висновків акту, податковий орган зазначає, що правочини, вчинені КП «Кремінський Агрошляхбуд» за договорами, укладеними з ПП «Бітсервіс» за період серпень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

На підставі акту перевірки податковою прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012301 від 01.02.2012, яким підприємству збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість на загальну суму 126734,00 грн., з яких 101387,00 грн. - основний платіж, 25347,00 грн.- штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП «Бітсервіс» у серпні 2011 року на суму 101387 грн., оскільки таке право підтверджується податковими накладними, фактичним отриманням товару(бітуму), сплатою цього товару у повному обсязі та використанням його позивачем у своїй господарській діяльності, у судовому засіданні ці обставини доведенні даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Факт надання та прийняття вищевказаної продукції позивачем підтверджується первинними документами: угодами, накладними, відомостями, податковими накладними, товаро-транспортними накладними, актами прийому-передачі та іншими первинними документами, наведеними в постанові суду першої інстанції, які суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Відповідно п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій по: а) придбанню або виготовленню товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) і послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК Україні, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з надання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений у ПП«Бітсервіс» не використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів .

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Що стосується позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності Рубіжанської ОДПІ щодо нескладання довідки про результати проведення зустрічної перевірки між КП «Кремінський Агрошляхбуд» та ПП «Бітсервіс», судова колегія вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду установлено, що така перевірка не проводилась, що, в свою чергу, не спростовано будь-якою із сторін.

Таким чином, вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Проте, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, оскільки, на обґрунтування свого рішення суд посилається на Закони України «Про податок на додану вартість», «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», які на час виникнення спірних правовідносин вже втратили чинність..

Відповідно до п.1 ст.201 КАС України, правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, є підставою для зміни судового рішення.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить в собі найменування суду, який розглянув справу, що є порушенням норм процесуального права і свідчить про розгляд справи неповноважним судом.

Відповідно до п.4 ст.202 КАС України, розгляд і вирішення справи неповноважним судом є безумовною підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Постанова в повному обсязі складена 01 червня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 195,196,198.202.211, 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову від 12 березня 2012 року в адміністративній справі №2а/1270/1416/2012 - задовольнити частково.

Постанову від 12 березня 2012 року в адміністративній справі №2а/1270/1416/2012 - скасувати.

Адміністративний позов Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 №0000012301, визнання неправомірною бездіяльності, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 №0000012301, прийняте Рубіжанською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області, про збільшення Колективному підприємству «Кремінський Агрошляхбуд» суми грошового зобовязання по податку на додану вартість на суму 126734,00 грн., з яких основний платіж 101387,00 грн., штрафні санкції 25347,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства «Кремінський Агрошляхбуд» судові витрати у розмірі 649,76 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: С.В.Жаботинська

О.А.Нікулін