Постанова № 24930945, 26.06.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.Справа № 5024/322/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" -ОСОБА_1 (за дорученням),

УДСО при УМВС України в Херсонській області -ОСОБА_2 (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона"

на рішення господарського суду Херсонської області від 11.05.2012 р.

по справі №5024/322/2012

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона"

про стягнення 252786,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

03.03.2012 р. Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (далі позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 208194 грн. 55 коп. основного боргу та 1477 грн. 08 коп. пені. (а.с. 2-4)

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.03.2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

06.04.2012 р. позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог. ( а.с. 38-39)

26.04.2012 р. відповідач надав відзив, в якому просив відстрочити виконання рішення суду по стягненню боргу до 01.09.2012 р. (а.с. 57-59)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.05.2012 р (повний текст якого підписано суддею Немченко Л.М. 15.05.2012 р.) позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що умови договору на охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України виконано у повному обсязі, однак відповідач не розрахувався за надані послуги та має заборгованість перед позивачем.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2012 р., викладеного у відзиві на позовну заяву, суд зазначив, що за достатньої мотивації та документальної доведеності тяжкого фінансового стану він не позбавлений права звернення до суду з заявою про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення за правилами ст. 121 ГПК України. (а.с.63-64).

Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду у якій просить змінити це рішення та встановити відстрочку виконання рішення суду строком до 01.09.2012 р.. Обґрунтовуючи скаргу, скаржник послався на те, що місцевий суд не урахував, його клопотання про відстрочення виконання рішення, викладеного у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.06.2012р., про що скаржник і позивач були належним чином повідомлені

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Колегія суддів, задовольнила клопотання представника скаржника про залучення до справи платіжних доручень на підтвердження часткової сплати заборгованості.

Представник скаржника в усних пояснення наданих суду підтримав скаргу і просив її задовольнити.

Представник позивача в усних пояснення наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Згідно приписів ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

01.02.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1019 Хн "На охорону об'єкта постами фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України" (далі - договір), крім того 01.12.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 1019 Хн від 01.02.2008р., яка є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Предметом договору є охорона майна зазначеного у дислокації, яка є невід'ємною частиною договору, об'єкт охорони знаходиться за адресою: м.Херсон, пл. ім.Ю.Тутушкіна, 9.

З пунктів п. п. 3.5 та 3.6. договору вбачається, що відповідач повинен сплачувати послуги надані йому позивачем та у підтвердження виконання вказаних у договорі послуг, між сторонами повинен складатися акт виконаних робіт, який підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

З актів прийому-здачі виконаних робі/послуг за грудень 2011 р., січень 2012 р. та за лютий 2012 р., наявних у матеріалах справи вбачається, що вони підписані позивачем та відповідачем, тобто відповідач визнає факт надання позивачем послуг за договором .

Відповідач не надав доказів на підтвердження виконання ним умов договору щодо оплати послуг і не оспорює цей факт.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду про задоволення позову про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 251309 грн. 41 коп., пені в сумі 1477 грн. 08 коп., а також 5026 грн. 19 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, є обґрунтованим.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що приймаючи рішення місцевий суд не врахував його клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.09.2012 р., викладеного у відзиві на позовну заяву, оскільки одночасне стягнення заборгованості призведе до зупинки централізованого водопостачання та водовідведення цілого міста, що негативно вплине на соціально - економічний стан та санітарно - епідеміологічне благополуччя населення м. Херсон, оскільки відповідач не має фінансової можливості оплатити послуги позивача, не приймається до уваги з огляду на таке.

Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. Так відстрочка -це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки При цьому при відстроченні виконання судового рішення слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Водночас відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом правомірно, було відхилено клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення суду від 11.05.2012 р.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зазначеній частині.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарсько-процесуального Кодексу України,

колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.05.2012 р. у справі № 5024/322/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" -без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2012р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.