Постанова № 24930725, 18.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 5011-2/2403-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Рибаруку М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 143-05/2 від 05.06.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 08-03-28/334-12 від 07.06.2012р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна

акціонерна компанія «Оранта»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 20.03.2012р.

у справі № 5011-2/2403-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова

компанія Провіта»

до Відкритого акціонерного товариства Національна

акціонерна компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору, на стороні

відповідача ОСОБА_4

про відшкодування шкоди в сумі 15 824, 32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2012 року у справі № 5011-2/2403-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Оранта» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» 15824,32 грн. суму страхового відшкодування та 1609,50 грн. суму судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Оранта» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2012 року у справі № 5011-2/2403-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 11.05.10р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування № 16/08-5655841.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля "Мазда 6", д.р.н. НОМЕР_2

28.07.10р. о 19:00 на вулиці Пастера в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля "Тойота", др.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6

Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.10р., ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту №280-10 від 09.08.10р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мазда 6"д.р.н. НОМЕР_3, складає 33431,62 грн.

За умовами договору позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №214 від 14.12.10р.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована в ВАТ НАСК "Оранта" за полісом № ВЕ №1125887.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене, та реалізується саме ним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що позивач сплатив страхове відшкодування потерпілій особі 14.12.2010 року і тому, вважає, що відповідно до законодавства, до нього перейшло право вимоги, яке мала потерпіла особа до НАСК «Оранта»

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, оскільки місцевим судом не було взято до уваги, що ОСОБА_4 - клієнт позивача, яка є потерпілою особою відповідно до Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулася до НАСК «Оранта» для отримання страхового відшкодування і НАСК «Оранта» платіжним дорученням від 06.12.2010 року №26338 перерахувала страхове відшкодування потерпілій особі. Таким чином, НАСК «Оранта» виконала в повному обсязі зобов'язання відповідно до полісу №ВЕ/1125887 щодо збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 28.07.2010 року.

Таким чином, потерпіла особа реалізувала безпосередньо право вимоги звернувшись до НАСК «Оранта», та отримала страхове відшкодування у розмірі 29933,01 грн., що підтверджується копіями доданих до матеріалів справи, зокрема: страховий акт №287-15-ЦВ, в якому зазначена потерпіла особа, авто потерпілої особи, дата дтп; витяг з реєстру одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів НАСК «Оранта» №251 від 06.12.2010 року, в якому зазначена потерпіла особа, страховий акт №287-15-ЦВ; платіжне доручення №26338 від 06.12.2010 року про перерахування страхового відшкодування згідно реєстру №251 від 06.12.2010 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що НАСК «Оранта» виконала свої зобов'язання в повному обсязі перед потерпілою особою, відповідно до ст. 599 ЦКУ, і відповідно, потерпіла особа не могла передати права вимоги позивачу, яке вже сама реалізувала.

За таких обставин з підстав, зазначених в позовній заяві позов, не може бути задоволений.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Оранта» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2012р. у справі № 5011-2/2403-2012 не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Оранта» - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 у справі № 5011-2/2403-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. Судові витрати покласти на позивача.

6. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (02100, м. Київ, вул. Дубового, 18, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) за подачу апеляційної скарги суму судового збору в розмірі 820,50 грн.

7. Матеріали справи № 5011-2/2403-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.