Постанова № 24930636, 19.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 № 15/011-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кошіля В.В.

суддів: Моторного О.А.

Шапрана В.В.

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача Жигадло І.Б.,

від відповідача Мамаєв Д.Ю.,

Шевченко Ю.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2012 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа»

про стягнення 1 647 869,33 грн.

Встановив:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (далі відповідач) про стягнення 1 647 869,33 грн., з яких 1 434 366,72 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 111 903,55 грн. пені, 55 989,72 грн. інфляційних втрат, 45 609,34 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.04.2012 у справі № 15/011-12 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 434 366,72 грн. боргу, 28 058,57 грн. 3% річних, 111 903,55 грн. пені, 31 486,58 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягнення інфляційних збитків та 3% річних і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.

14.10.2010 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 06/10-1312БО-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі договір).

Відповідно до умов пп. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ з 01 жовтня 2010 р. по 31 грудня 2010р. в обсязі до 720 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: жовтень -180 тис. куб. м, листопад -250 тис. куб. м, грудень -290 тис. куб. м. Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Пунктом 3.1. договору визначено ціну за 1000 куб. м природного газу - з урахуванням ПДВ - 2 957,93 грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 2 129 709,60 грн.

Згідно із п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розрізі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки; інші обов'язки покупця визначені у додатку № 1 до цього договору.

14.10.2010 між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1312БО-17, в якому зазначено, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 2.1. додатку № 1). Обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником (п. 2.2. додатку № 1).

Судом встановлено, що на виконання умов договору та додатку № 1 до нього позивач протягом жовтня - грудня 2010 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 748,122 тис. куб. м на загальну суму 2 212 891,01 грн., про що свідчать копії актів передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 на суму 458079,52 грн., від 30.11.2010 на суму 582 386,45 грн., від 31.12.2010 на суму 1 172 425,04 грн. (а. с. 32-34).

Натомість відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого природного газу частково, сплативши позивачу лише 778 524,29 грн., заборгованість у розмірі 1 434 366,72 грн. залишилася відповідачем несплаченою.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставлений на підставі договору, у сумі 1 434 366,72 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 1 434 366,72 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого на підставі договору природного газу не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за казаним договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 434 366,72 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого потягом жовтня - грудня 2010 року природного газу, останній нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати у сумі 55 989,72 грн., нараховані за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року та 3% річних з простроченої суми, нараховані за період з 21.11.2010 року по 27.01.2012 року в розмірі 45 609,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати поставленого природного газу позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 111 903,55 грн. за період з 27.07.2011 по 27.01.2012.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.3.1. договору визначено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За умовами п. 9.3. договору неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, 04.06.2011 набув чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» від 12.05.2011.

Відповідно до ст. 1 названого закону дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок».

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дія зазначеного закону поширюється на позивача та відповідача.

Пунктом 2.5. вищевказаного закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 894 від 08.08.2011, передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Наявний в матеріалах справи протокол від 08.02.2012 комісії підприємства, створеної згідно з наказом комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» № 43 від 22.09.2011 (а. с. 68-70) заборгованість з пені у сумі 111 903,55 грн., 3% річних у сумі 45 609,34 грн., інфляційних втрат у сумі 55 989,72 грн., яка була нарахована ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на заборгованість КП ТМ «Яготинтепломережа» у сумі 1 434 366,72 грн. за природний газ спожитий в жовтні-грудні 2010 року за договором № 06/10-1312-БО-17 від 14.10.2010, списана відповідачем з бухгалтерського обліку.

Пунктом 8 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 894 від 08.08.2011, передбачено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Про списання зазначеної суми пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, повідомив позивача листом від 07.03.2012 № 63 (а. с. 72), який був надісланий позивачу 12.03.2012, разом з протоколом від 08.02.2012, про що свідчить копія квитанції № 0062822 від 12.03.2012 (а. с. 71). Вказаний лист та протокол позивач отримав 14.03.2012, про що свідчить довідка № 282 від 19.04.2012 Центру поштового зв'язку № 8 УДППЗ «Укрпошта» (а. с. 100).

Відповідно до пунктів 2.1. і 2.2. ст. 2 Закону «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» підлягають списанню: заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Із наведеної норми слідує, що списанню підлягає заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), яка нарахована відповідачу на заборгованість за природний газ, отриманий в жовтні-грудні 2010 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, тобто станом на 04.06.2011.

Таким чином, списанню підлягає заборгованість з 3% річних, інфляційних втрат, яка була нарахована відповідачу, станом на 04.06.2011, оскільки на пеню, штрафні та фінансові санкції (три відсотки річних та індекс інфляції), нараховані з 04.06.2011 положення пунктів 2.1., 2.2. ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» не розповсюджуються.

Таким чином, як вірно дійшов висновку господарський суд першої інстанції, вимоги позивача про стягнення 3% річних, які нараховані лише за період з 04.06.2011 по 27.01.2012 та інфляційні втрати, які нараховані лише за період з 04.06.2011 по грудень 2011 є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати за період з червня по грудень 2011 року стягненню не підлягають, оскільки інфляційні втрати за період з червня по грудень 2011 року, становлять -12909,30 грн., тобто мають від'ємне значення.

Перевіривши розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що 3% річних, нарахованих за період з 04.06.2011 по 27.01.2012 на борг у сумі 1 434 366,72 грн., становлять 28 058,57 грн. та підлягають задоволенню.

Щодо пені апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 111 903,55 грн. за період з 27.07.2011 по 27.01.2012 на борг у сумі 1 434 366,72 грн.

Однак, як вірно вказано господарським судом першої інстанції пеня за несвоєчасне погашення заборгованості становить 112 686,21 грн.

Проте, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 111 903,55 грн., то господарським судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 111 903,55 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Разом з цим, господарський суд першої інстанції задовольняючи позов частково щодо вимог позивача з інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2010 року по травень 2011 року, та 3% річних, нарахованих за період з 21.11.2010 по 03.06.2011 у сумі 17 550,77 грн. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині зазначених позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Апеляційний господарський суд з таким висновком господарського суду першої інстанції не погоджується, та вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2010 року по травень 2011 року, та 3% річних, нарахованих за період з 21.11.2010 по 03.06.2011 у сумі 17 550,77 грн. слід відмовити.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2012 у справі № 15/011-12 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.04.2012 у справі № 15/011-12 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Яготинтепломережа» (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. 1 Травня, буд. 1, код 24223294) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 1 434 366,72 грн. боргу, 28 058,57 грн. 3% річних, 111 903,55 грн. пені, 31486,58 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.»

3. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи № 15/011-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Кошіль В.В.

Судді Моторний О.А.

Шапран В.В.