Постанова № 24930639, 19.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 № 5011-33/2807-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Утулов В.В. - юрист

Від відповідача: Петрушко Я.Р. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012

у справі № 5011-33/2807-2012 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про визнання недійсним договору застави № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору застави № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012, прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при прийнятті даного рішення судом не в повній мірі досліджено всі матеріали справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції відповідача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» прийнято до провадження.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

27.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - відповідач, банк) та Відкритим акціонерним товариством «Броварський Райагропостач» (далі - позичальник) укладено генеральний договір № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між філією № 26 - «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» в особі директора філії ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» укладено договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008 року, предметом застави якого є нафтопродукти заставною вартістю 173000,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що договір застави укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки даний договір з боку філії № 26 - «Тернопільська» підписано директором філії ОСОБА_5, який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору.

Відповідно до п. 1.6 договору застави заставодавець засвідчує, що попередив заставодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет застави, що предмет застави досі нікому не проданий, не подарований, не заставлений, не підлягає вилученню і вільний від зобов'язань, крім тих, що передбачені цим договором, не знаходиться у спільній частковій власності, податковій заставі, не є часткою, паєм.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 4 статті 57 ГК України визначено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Як визначено ч. 1 ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно з пунктом 3.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», затверджений зборами учасників товариства (протокол № 71 від 22.09.2005), філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 9.4.1 положення про філію № 26 - «Тернопільська» передбачено, що директор філії має право укладати від імені товариства договори відповідно до довіреності, виданої товариством.

За умовами договору заставодавцем є філія № 26 - «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа - Нафта».

Відповідно до довіреності від 07.03.2006 ТОВ «НК Альфа-Нафта» уповноважує директора Філії № 26 - «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» ОСОБА_5 представляти інтереси Товариства. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 07.03.2006 року, зареєстрована в реєстрі за № 1389.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Положення про філію № 26 - «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», затвердженого Рішенням Загальних зборів учасників (протокол № 55 від 29 лютого 2008 року), філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи по законодавству України. Філія діє тільки від імені та за рахунок товариства на засадах господарського розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

У пункті 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вказано, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4, 5.8 Положення про філію № 26 - «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» підсумки діяльності філії відображаються в щомісячних та річних балансах (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства), звітах про прибутки і збитки, а також у річному фінансовому звіті (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства). Філія надає фінансову та статистичну звітність у порядку, встановлено чинним законодавством України. Відповідальність за стан обліку, своєчасне представлення звітності покладається на головного бухгалтера філії. Персональна відповідальність за достовірність показників у звітах покладається на директора та головного бухгалтера філії.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що приховування відомостей такого характеру від юридичної особи може трактуватися як зловживання, перевищення службових повноважень та розтрата майна юридичної особи, а ТОВ «НК Альфа-Нафта» не зверталося до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, проведення перевірки діяльності директора та головного бухгалтера філії, з заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, яка займала посаду директора філії ТОВ «НК Альфа-Нафта» та неправомірне проставляння печатки на спірному договорі.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

В силу ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття до його виконання. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Договір застави № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008 належним чином зареєстрований, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 21984118 від 10.12.2008, за яким обтяжувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», боржником - філія № 26- «Тернопільська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», підстава обтяження - договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-6 від 27.11.2008.

Слід також звернути увагу на дату укладення договору застави, а саме 27.11.2008. Як зазначено вище, положенням про філію визначено чіткий порядок надання звітності про її діяльність, а отже керівництво позивача мало бути проінформовано про факт укладання спірного правочину. В разі виникнення протиріч стосовно повноважень філії на укладення спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» не було позбавлено можливості звернутися до суду з метою визнання договору застави недійсним. Однак, як свідчать матеріали справи, позовна заява надійшла до Господарського суду міста Києва лише 06.03.2012. З огляду на значний проміжок часу між датою укладання договору та зверненням позивача до суду з позовом про визнання його недійсним (06.03.2012), колегія суддів зазначає про безпідставність заявлених вимог.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вище зазначене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 у справі № 5011-33/2807-2012 скасувати.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 31088169) з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 19357325) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-33/2807-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.