Рішення № 24928719, 21.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2012 р. Справа № 7/030-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», Київська область, м. Вишневе,

про стягнення 25 500,00 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

07.05.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 03.05.2012 року (вх. №1399 від 07.05.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»(далі -відповідач) про стягнення 25 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 грудня 2008 року на Бориспільському шосе сталася ДТП за участю транспортного засобу марки «Мітсубіші»(державний номерний знак НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_1, транспортного засобу марки «Вольксваген»(державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «МАН»(державний номерний знак НОМЕР_3) під керуванням гр. ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, яке призвело до ДТП, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2009 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. власнику автомобіля марки «Мітсубіші»(державний номерний знак НОМЕР_1), а тому, на думку позивача, він має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Враховуючи той факт, що винний у вчиненні ДТП гр. ОСОБА_3 перебував з відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, позивач просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Птахофабрика Київська»25 500,00 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2012 року було порушено провадження у справі №7/030-12 та призначено її розгляд на 31.05.2012 року.

25.05.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»надійшло клопотання про відкладення розгляду справи вих. №108 від 18.05.2012 року (вх. №8479 від 25.05.2012 року) у зв'язку з перебування представника відповідача у відпустці.

У судове засідання 31.05.2012 року представник відповідача по справі, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2012 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 21.06.2012 року.

01.06.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 07.05.2012 року документи.

У судове засідання 21.06.2012 року представники сторін по справі, які у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.06.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

23 грудня 2008 року на Бориспільському шосе сталася ДТП за участю транспортного засобу марки «Мітсубіші»(державний номерний знак НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_1, транспортного засобу марки «Вольксваген»(державний номерний знак НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «МАН»(державний номерний знак НОМЕР_3) під керуванням гр. ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобілю марки «Мітсубіші»(державний номерний знак НОМЕР_1), було спричинено механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2009 року по справі № 3-376/2009 р, гр. ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту № 004 від 14.01.2009 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Мітсубіші Грандіс»(державний номерний знак НОМЕР_1), оцінка була проведена ФОП ОСОБА_4, що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4, виданого Фондом державного майна України 18.04.2008 року зі строком дії до 18.04.2011 року та кваліфікаційного свідоцтва оцінювача Фонду державного майна України НОМЕР_5 від 15.12.2007 року, свідоцтва Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_6 від 24.01.2008 року (копії сертифіката та свідоцтв наявні в матеріалах справи).

Так, за результатами проведеної оцінки згідно калькуляції відновлювального ремонту спеціалістом було встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «Мітсубіші Грандіс»(державний номерний знак НОМЕР_1) в результаті його пошкодження при ДТП складає 72 275,31 грн.

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.2. вказаного закону визначено обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, який становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 29 вказаного закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1. ст. 35 вищевказаного закону).

Господарським судом встановлено, що 01.04.2009 року власник пошкодженого автомобіля з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було надано копію Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2954360 терміном дії з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року (копії заяви та полісу наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. «а»п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності»МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено господарським судом, у зв'язку з настанням події, передбаченої п. 41.1 ст. 41 вищевказаного закону, 08.05.2009 року позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 25 500,00 грн. в межах обов'язкового ліміту відшкодування, що підтверджується відповідним Наказом МТСБУ № 1203 від 08.05.2009 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, довідкою МТСБУ №1 від 06.05.2009 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та платіжним дорученням № 1853 від 08.05.2009 року, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктами 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч. 3 п. 4 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»);

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992 року № 14 за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну та ін.) відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

Господарським судом встановлено, що шкода, завдана транспортному засобу «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, була заподіяна лише з вини ОСОБА_3 (працівника ТОВ «Птахофабрика Київська»), який керував автомобілем «МАН», державний номерний знак НОМЕР_3.

Як підтверджується матеріалами справи, джерело підвищеної небезпеки, яким заподіяно збиток власнику автомобіля «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_1, станом на момент скоєння ДТП належав ВАТ «Птахофабрика Київська», а шкоду було заподіяно його працівником ОСОБА_3, який на момент ДТП перебував з ВАТ «Птахофабрика Київська»у трудових відносинах та виконував трудові обов'язки.

Відповідно до спеціального витягу з ЄДРПОУ, здійсненого на електронний запит господарського суду Київської області від 08.05.2012 року, правонаступником ВАТ «Птахофабрика Київська»стало ЗАТ «Птахофабрика Київська», а 03.02.2009 року правонаступником ЗАТ «Птахофабрика Київська»стало ТОВ «Птахофабрика Київська».

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З листа-відповіді б/н від 01.06.2009 року гр. ОСОБА_3 на лист №5239/3-2-05 від 07.04.2009 року МТСБУ вбачається, що взаєморозрахунки з власником пошкодженого автомобіля не проводилися. На момент скоєння ДТП гр. ОСОБА_3 працював на посаді водія Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська».

Факт перебування на момент скоєння ДТП ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем -ТОВ «Птахофабрика Київська», підтверджується також постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12.03.2009 року по справі № 3-376/2009 р. та випискою із трудової книжки ОСОБА_3, копія якої наявна в матеріалах справи.

26.03.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з повідомленням про опрацювання заяви щодо відшкодування шкоди нанесеної потерпілому в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП за участю водія відповідача ОСОБА_3 та про те, що витрати МТСБУ щодо виплати потерпілому 25 500,00 грн.

22.03.2012 року позивачем на адресу позивача була направлена претензія про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування б/н від 22.03.2012 року з вимогою відшкодувати витрати МТСБУ в сумі 25 000,00 грн. протягом 7 днів з дня отримання претензії та надати до 19.04.2012 року відповідь.

Однак, як вбачається з матеріалів, справи відповідачем не була надана відповідь на зазначену претензію, відшкодування витрат МТСБУ відповідачем не здійснено.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»25 500,00 грн. в порядку регресу суми виплаченого відшкодування є обґрунтованою та законною.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів дійшов висновку про доведеність позивачем належними і допустимими доказами позовної вимоги та її задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат за надання правової допомоги, виходячи з поданих позивачем доказів, а саме: контракту про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року та додаткової угоди № 16 від 19.03.2012 року до контракту про надання правової допомоги № 31/1 від 05.05.2010 року укладених між МТСБУ та ФОП ОСОБА_5, трудового договору між працівником ОСОБА_6 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 від 08.06.2011 року, розрахунку витрачених нормогодин від 24.05.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»(07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код ЄДРПОУ 05513187) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 51, код ЄДРПОУ 21647131) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати: 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 25.06.2012 року