Рішення № 24928712, 21.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2012 р. Справа № 25/047-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Українсько-Ізраїльського Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Вельта-Косметік",

49019, м. Дніпропетровськ, пр. Свободи, 2Б

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

09100, АДРЕСА_1

про стягнення 22 510,26 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 06.06.2012);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Українсько-Ізраїльського Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Вельта-Косметік" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 22 510,26 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.06.2012.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.05.2012 № 13861983 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлено ухвалу суду від 23.05.2012.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9105 від 07.06.2012) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 23.05.2012.

У судове засідання 07.06.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 21.06.2012.

У судовому засіданні 21.06.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач явку представника не забезпечив, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.06.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Українсько-Ізраїльського Товариством з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Вельта-Косметік" (далі - позивач, продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір від 01.02.2009 № 63/02 (далі -Договір), відповідно до умов якого, продавець поручає, а дистриб'ютор бере на себе зобов'язання дистрибуції продукції, вказаної в додатку №1 і оплати продукції в установлені Договором строки (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 4.1. -4.2. Договору продавець надає і гарантує дистриб'ютору право отримати продукцію у продавця по цінам, зазначеним в Додатку №1; продавець надає дистриб'ютору відстрочку платежу за отримання продукції протягом 30 календарних днів з моменту оформлення накладної на відпуск продукції.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 (пункт 9.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 30.09.2009 №858 на суму 28 712,48 грн., від 27.10.2009 №924 на суму 15 860,26 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скраплені відбитками їх печаток, поставив відповідачу товар на загальну суму 44 572,74 грн., а останній вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 22 062,48 грн., що підтверджується банківськими виписками від 13.07.2009, 27.07.2009, 30.12.2009, що скріплені відбитком печатки банківської установи (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 22 510,26 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на травень 2010 року складає 22 510,26 грн. (копія в матеріалах справи), а також оригінали довідок банківських установ від 20.06.2012 №881/10-1 (Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк») та від 20.06.2012 №18/368 (Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Новий»), які підписані уповноваженими особами банківських установ та скріплені відбитками їх печаток про те, що на рахунок позивача від відповідача з 25.12.2009 по 19.06.2012 кошти не надходили.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору або спростування тверджень позивача про отримання відповідачем продукції відповідачем суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні -у якості письмових доказів передачі продукції позивачем та прийняття її відповідачем, банківські виписки від 13.07.2009, 27.07.2009, 30.12.2009 -у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на травень 2010 року, у зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - у якості письмового доказу визнання відповідачем станом на травень 2010 року наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному в Акті розмірі, довідки банківських установ від 20.06.2012 №881/10-1 (Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк») та від 20.06.2012 №18/368 (Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Новий»), з огляду на підписання їх уповноваженими особами - у якості письмових доказів того, що відповідачем кошти за період з 25.12.2009 по 19.06.2012 на рахунок позивача не перераховувались та, відповідно, наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Отже, обов'язок доказування покладається чинним законодавством на сторони.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на зміст зобов'язань сторін за Договором, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін, з яких виник спір -це відносини з поставки.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 22 510,26 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 609,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Українсько-Ізраїльського Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства "Вельта-Косметік" (49019, м. Дніпропетровськ, пр. Свободи, 2Б, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23648086) 22 510 (двадцять дві тисячі п'ятсот десять) грн. 26 коп. основної заборгованості та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.06.2012.

Суддя С.О. Саванчук