Ухвала суду № 24922126, 13.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1373/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В. Бобчика І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Підприємства облспоживспілки»«Житомирська універсальна база»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року у справі за позовом Підприємства облспоживспілки»«Житомирська універсальна база»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання рішення частково нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року Підприємство облспоживспілки»«Житомирська універсальна база»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Житомирі в якому просило визнати нечинним та скасувати рішення № 002482302 від 22.02.2010 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 299,40 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення ДПІ у м. Житомирі № 002482302 від 22.02.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині на суму 6 050,10 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами ДПІ у м. Житомирі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі виданих направлень було проведено перевірку господарської одиниці позивача (магазину), який знаходить за адресою: Черняхівський район, смт. Головино, вул. Жовтнева, 11.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 9, 12, 13 ст.ст. 3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 0128/06/30/23/01771544 від 10.02.2010, на підставі якого відповідачем було прийнято рішення № 002482302 від 22.02.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 393,35 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі -Закон № 265/95-ВР).

Згідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням ст. 2 Закону № 996-XIV передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.7 Правил оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки),затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 № 153, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановами Правління Укоопспілки від 30.12.1997 № 188, 10.03.1998 № 28, 11.05.1998 № 99, об'єкти роздрібної торгівлі ведуть Книги надходження товарів (далі - Книга) за формою № 056. Записи про надходження товарів проводяться в Книзі завідуючим відразу після їх прийняття на підставі відповідних прибуткових документів (товарно-транспортних накладних, прибутково-видаткових накладних, квитанцій про прийняття товарів на комісію, інвентаризаційних описів-актів переоцінки тощо) на загальну суму по роздрібних цінах (цінах продажу), зазначених у відповідних документах, що підтверджують надходження товарів.

До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Однак, відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації.

Слід також зауважити, що облік витрат на придбання, не є обліком запасів на складах тому обов'язковим є ведення обліку саме витрат на придбання. При цьому, чинне законодавство не містить прямого обов'язку вести облік витрат на придбання саме за місцем продажу товарів.

Таким чином, відсутність накладних або їх неправильне оформлення взагалі не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що відображення позивачем надходження товарів у бухгалтерському обліку відповідачем спростовано не було, що в свою чергу усуває наявність порушення позивачем обліку матеріальних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Крім того, відповідачем не було надано доказів, які б вказували на порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог позивача в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002482302 від 22.02.2010 за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.

Обговорюючи питання щодо позовних вимог позивача про застосування до нього штрафної санкції в розмірі 340 грн. за порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 9 ст.12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єкта господарювання застосовується штрафна санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не забезпечено щоденне друкування Z-звіту за 12.12.2009 у зв'язку з технічною несправністю касового апарату.

Відповідно до п. 7.10 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5297, із змінами та доповненнями, у розділі 4 книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, обліковуються ремонти, роботи з технічного обслуговування, а також перевірки конструкції та програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій.

Однак, в книзі обліку розрахункових операцій позивача будь-які записи про проведення ремонтних робіт касового апарату 12.12.2009 відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність позовних вимог за вказане порушення, а відтак, штрафні санкції застосовані відповідачем правомірно.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Підприємства облспоживспілки»«Житомирська універсальна база»та Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.