Ухвала суду № 24921905, 20.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/6278/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Лічевецького І.О., Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 24.05.2002 року та взято на податковий облік до Ніжинської ОДПІ з 30.05.2002 року.

Відповідачем проведена перевірка податкової звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт від 23.11.2011 року № 1445/15-32009905.

В акті перевірки від 23.11.2011 року № 1445/15-32009905 встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідальність за що передбачена ст. 126 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Ніжинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 01.12.2011року №0003261530, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 72910,86 грн., та від 01.12.2011року № 0003251530, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 3151,58 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем встановлені порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

З вказаними висновками Чернігівського окружного адміністративного суду погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ухвали Господарського суду Чернігівської області від16.05.2007 №9/74б порушено провадження у справі про банкрутство КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

10.06.2011 року ухвалою Господарського суду Чернігівської області №9/746/56/136/126/106 за заявою боржника КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»затверджено мирову угоду від 31.05.2011 року, укладену кредиторами в особі голови комітету кредиторів, боржником в особі керуючого санацією, у зв'язку з чим провадження у справі припинено.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно наведеного в статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначення, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки мораторій запроваджується щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до прийняття рішення про його введення, то і заборона застосування санкцій за невиконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час дії мораторію стосується саме податкових зобов'язань, які виникли до введення мораторію.

При цьому, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Як вбачається з матеріалів справа, строк виконання податкових зобов'язань настав у позивача після 16.05.2007 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, тобто дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не поширювалась.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання податкових зобов'язань відбулося в період, коли дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач подавав до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області податкові декларації з податку на додану вартість за 2009 та 2010 роки.

Однак, податкові зобов'язання самостійно обчислені КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»і зазначені у поданій підприємством податковій декларації з податку на додану вартість сплачені з порушенням граничних строків сплати.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.12.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Лічевецький І.О.

Петрик І.Й.