Ухвала суду № 24921097, 22.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17804/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Старової Н.Е.

При секретарі: Оксюті О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Джі Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ем Джі Девелопмент» до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 19 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2011 року ДПІ у Подільському районі міста Києва проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс»за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 145 000, 00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 426/23-304/35463763 від 26 жовтня 2011 року.

На підставі акту перевірки № 426/23-304/35463763 від 26 жовтня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001132330 від 16 листопада 2011року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 145 001, 00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

ТОВ «Ем Джі Девелопмент», не погоджуючись з вказаним податковим-повідомленням рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до адміністративного суду.

З матеріалів вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», а саме, було укладено договір поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року, до якого складено додаткову угоду № 1 від 02 червня 2011 року.

За договором поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс»було поставлено товар, факт поставки, якого підтверджується видатковою накладною БС-21063 від 21 червня 2011 року та податковою накладною № 09063 від 09 червня 2011 року та відповідною технічною документацією на товар.

Здійснення позивачем оплати за договором поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року підтверджується платіжними дорученнями № 62 від 09 червня 2011 року на суму 200 000, 00 грн., № 64 від 15 червня 2011 року на суму 450 000, 00 грн. та № 70 від 21 червня 2011 року на суму 220 000,00 грн.

Факт зберігання отриманого за вказаним договором поставки продукції товару на складі за адресою: Волинська область, Маневицький район, село Прилісне, вул. Центральна 17ж, який належить ТОВ «Ресвуд», підтверджується договором зберігання № 02-06/11 від 02 червня 2011 року та актом приймання передачі майна на зберігання від 02 червня 2011 року, прибутковим касовим ордером № 6 від 30 червня 2011 року та листом № 19-02/12 від 19 лютого 2012 року, яким ТОВ «Ресвуд»у відповідь на запит суду першої інстанції підтвердило факт зберігання товару майна переданого позивачем згідно договору зберігання № 02-06/11 від 02 червня 2011 року.

У подальшому отриманий від ТОВ «Бізнес Сервіс А Плюс»товар за договором поставки продукції №11/06/02 від 02 червня 2011 року був реалізований ПП «Анжеліка Трі Девелопмент »за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 0020611 від 02 червня 2011 року, відповідно до податкової накладної № 010711/1 від 01 липня 2011 року, що підтверджується листом ПП «Анжеліка Трі Девелопмент »від 20 лютого 2012 року, до якого, зокрема, додано товарно транспортні накладні на підтвердження транспортування товару отриманого ПП «Анжеліка Трі Девелопмент» за зазначеним договором.

Необґрунтованість посилань апелянта на те, що позивачем не надано ні до перевірки, ні суду документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала договір поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року від імені ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс»та відповідних складських документів на підтвердження факту зберігання товару, зумовлюється тим, що зазначені твердження апелянта суперечать положенням акту перевірки, в якому зазначено про те, що за договором поставки продукції №11/06/02 від 02 червня 2011 року продавцем надано покупцю на його вимогу виписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначено всі обов'язкові реквізити, а також те, що факт зберігання позивачем товару на складі ТОВ «Ресвуд»підтверджується відповідними складськими документами.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів транспортування продукції за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів № 0020611 від 02 червня 2011 року, спростовується наданими ПП «Анжеліка Трі Девелопмент»товарно транспортними накладними.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс»за договором поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року мали реальний товарний характер, а правочин був безпідставно визнанний відповідачем нікчемним.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача було право на податковий кредит по операціях з ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» за договором поставки продукції № 11/06/02 від 02 червня 2011 року.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.