Ухвала суду № 24919544, 11.06.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15327/11/21/0170

11.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика"- ОСОБА_2, довіреність № 11-06 від 11.06.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 16.03.12 у справі № 2а-15327/11/21/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" (вул. Мармурова, буд. 3/6, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95014)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Сімферопольська макаронна фабрика" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006242301 від 10.06.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0006242301 від 10.06.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64986,25 грн., у тому числі 51989,00 грн. за основним платежем та 12997,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0009422301 від 06.09.2011р.Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь Публічного акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика»судовий збір в розмірі 12,20 грн. В інший частині позову -відмовлено.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що з 18.05.2011р. по 31.05.2011р. відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності даних наведених в декларації за грудень 2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 31.05.2011р. складений Акт № 7032/23-4/00382349 (арк.с.14-23), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження позивачем податку на додану вартість у грудні 2010р. на суму 84322,00 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0006242301 від 10.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 105402,50 грн., у тому числі 84322,00 грн. за основним платежем та 21080,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до ДПА в АР Крим, ДПС України у порядку, передбаченому ст. 56 ПК України. Рішенням від 25.08.2011р. (арк.с.32-36) ДПА в АР Крим задовольнила скаргу позивача частково, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0006242301 від 10.06.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32333,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8083,25 грн. Рішенням ДПС України від 04.11.2011р. (арк.с.40-42), яким податкове повідомлення-рішенні від 10.06.2011р. №0006242301 залишено без змін з урахування Рішення ДПА в АР Крим від 25.08.2011р.

За результатами оскарження відповідачем 06.09.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009422301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 64986,25 грн., у тому числі 51989,00 грн. за основним платежем та 12997,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту у грудні 2010 року позивачем, зокрема включені суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Кримська продовольча компанія", загальна сума ПДВ 51988,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція (мука) придбана позивачем відповідно до Договору № 7 від 04.01.2010р., укладеного із ТОВ "Кримська продовольча компанія"(арк.с.44), що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: витратними накладними; посвідченнями; податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків; договорами на взаєморозрахунок (арк.с.45-57,75,78-87,100-103).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент позивача -ТОВ "Кримська продовольча компанія" є платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні наявні у матеріалах справи, на підставі яких позивач отримав продукцію (муку) від ТОВ "Кримська продовольча компанія" відповідають вимогам чинного законодавства.

А отже правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач у грудні 2010р. правомірно включив суми ПДВ в розмірі 51989,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "Кримська продовольча компанія" до складу податкового кредиту.

Також судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту за грудень 2010р. податкових накладних від ТОВ "Кримська продовольча компанія", оскільки операція із останнім не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемною.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом першої інстанції вірно визначено, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів регулюються положеннями ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Відповідно до положень Пленуму Верховного суду України у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні акт перевірки № 7032/23-4/00382349 від 31.05.2011р., ні рішення податкового органу за результатами розгляду скарг позивача не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час формування податкового кредиту по операції з ТОВ "Кримська продовольча компанія" у грудні 2010р., позивачем отриманий товар, а саме мука.

Таким чином, зміст правочину з постачальником ТОВ "Кримська продовольча компанія"не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір поставки муки укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

Матеріалами справи безперечно підтверджується, що позивач з ТОВ "Кримська продовольча компанія" свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

У зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 51989,00 грн., то й відсутні правові підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12997,25 грн., які застосовані на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р., відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що оскільки Рішенням від 25.08.2011р. ДПА в АР Крим задовольнила скаргу позивача частково, скасувала податкове повідомлення-рішення № 0006242301 від 10.06.2011р. в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32333,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 8083,25 грн. Рішенням ДПС України від 04.11.2011р., податкове повідомлення-рішенні від 10.06.2011р. № 0006242301 залишено без змін з урахування Рішення ДПА в АР Крим від 25.08.2011р.., суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006242301 від 10.06.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64986,25 грн., у тому числі 51989,00 грн. за основним платежем та 12997,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи викладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, так як податкові повідомлення-рішення №0006242301 від 10.06.2011р. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64986,25 грн., у тому числі 51989,00 грн. за основним платежем та 12997,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0009422301 від 06.09.2011р. не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 16.03.12 у справі № 2а-15327/11/21/0170 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольська макаронна фабрика" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова