Ухвала суду № 24917964, 04.05.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" травня 2012 р. Справа № 0670/7816/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" грудня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємтсва фірма "Санітас" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ПП фірма "Санітас" звернулася до суду з вказаним позовом. Просила скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 16.05.2011 року №0001572301, №0001592301, №0001582301. В обґрунтування позову посилалася на те, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року була подана вчасно, що задекларована сума податку у розмірі 8736,00 грн. сплачена позивачем в повному обсязі, та, що сума грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємством визначена відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 16.05.2011 року № 000157230, №0001582301 та 05.08.2011 року №0002572301.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 09.03.2011 року по 18.04.2011 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП Фірми "Санітас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт №1931/23-01/22065477 від 26.04.2011 року.

На підставі цього акту були прийнятті податкові повідомлення - рішення форми "Р" від 16 травня 2011 року №0001582301, яким позивачу збільшено суму зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 966129,00грн. та застосовано санкції у розмірі 241532,00грн.; №0001572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10681,00грн., та застосовано санкції у розмірі 2670,00грн.; № 0001592301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у розмірі 170,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження були залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011 року №0001582301 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 966129,00грн. та застосування штрафних санкцій у 241532,00грн., №0001592301 про визначення грошового зобов'язання з податку на вартість в сумі 170,00грн. Податкове повідомлення-рішення №0001572 було скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2431,1 (1945,00грн. основного платежу та 486,00грн. штрафної санкції), а в іншій частині в сумі 10920,00грн. (8736,00грн. основного платежу та 2184,00грн. штрафної санкції) залишено без змін, в зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0002572301 від 05.08.2011 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що винесені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі Закону) визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно приписів п.5.1 ст.5 Закону витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат як платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами вед податкового обліку.

Згідно приписів п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001582301 від 16.05.2011 року є висновки податкового органу про те , що при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів платником не включено до складу первинної вартості товарів вартість затрат на їх транспортування до місця їх використання, а саме: вартість отриманих послуг транспортно-експедиційного обслуговування при транспортуванні товарів від центрального складу платника до власних торгівельних точок (аптечних пунктів) у м. Житомирі та Житомирській області, що надавалися фізичними особами підприємцями за договорами транспортно-експедиційного обслуговування та в бухгалтерському обліку відображалися кореспонденцією рахунків Д-т93/К-т377.

Тобто, в процесі перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.5.9 Закону платником при проведенні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів не враховано вартість транспортно-заготівельних витрат, що призвело до заниження балансової вартості запасів і, як слідство, до заниження валових доходів за перевіряємий період на 57858,00грн., в т.ч. за 2009 рік на 57858,00грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що транспортні послуги, отримані позивачем від фізичних осіб - підприємців за договорами товарно-експедиційного обслуговування за перевіряємий період в сумі 2299638,40грн. включені до валових витрат, як затрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємств, тому вказані витрати є затратами на внутрішнє переміщення товару.

Також, згідно висновків податкового органу, позивачем у перевіряємому періоді неправомірно включено до складу валових витрат вартість маркетингово-консалтингових послуг, наданих фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з тих підстав, що акти виконаних робіт складено однотипно із зазначенням в додатку до актів із місяця в місяць одних і тих же покупців на адресу яких позивач відвантажує продукцію.

Відповідач вважає, що платником не надано жодних документальних доказів б підтверджували причетність виконавців маркетингово-консалтингових послуг до та супроводження договорів, оскільки поставка та оплата вартості продукції між позивач його оптовими покупцями згідно з видатковими накладними і платіжними дорученнями здійснювалася не на виконання договорів про надання маркетингово-консалтингових послуг, а на виконання договорів купівлі-продажу продукції, укладених між ПП Фірмою "Санітас'" покупцями.

Проте, згідно приписів абз.1 п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу витрат вартість отриманих маркетингово-консалтингових послуг, наданих фізичними особами- підприємцями в сумі 2495000,00грн. та в бухгалтерському обліку підприємства відображено кореспонденцією рахунків Д-т 93/К-т 377.

Як вбачається з укладених договорів про надання маркетингово-консалтингових і основними обов'язками виконавців було саме: проведення маркетингових досліджень здійснення системи заходів по пошуку, збору, обробці та аналізу інформації фармацевтичному ринку Житомирського регіону, що включає в себе дослідження продукції, вивчення попиту, питань ціноутворення, пошук платоспроможних покупців, стану кон"юктури фармацевтичного ринку, здійснення рекламної компанії та розповсюдження інформації про товар, що реалізує ПП Фірма "Санітас".

На виконання вказаних договорів, фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були надані послуги, які мали реальний характер та пов'язані господарською діяльністю товариства, що підтверджується актами виконаних робіт, оплатою вказаних робіт.

Тому, є вірними висновки суду першої інстанції, що маркетингова діяльність підприємства була направлена на отримання доходу та безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю ПП "Фірма "Санітас".

В процесі розгляду справи були спростовані висновки податкового органу, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість послуг з транспортного експедирування, отриманих від ТОВ "Гермес" згідно з договором транспортного експедирування від 01.10.2010 року в сумі 195260,00 грн.

Зокрема, приписами ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Предметом договору транспортного експедирування від 01.10.2010 року з ТОВ "Гермес" є надання послуг з контролю з відправки, здійснення супроводження вантажу та контролю одержання вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що експедиторські послуги були надані в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, щомісячними звітами про виконання умов договору, які є додатками до виконаних робіт.

Посилання податкового органу, на те, що у наданих позивачем актах здачі-приймання наданих йому послуг не зазначено обсягів та конкретних видів робіт, не можуть вважатися безперечними доказами в підтвердження доводів податкової інспекції , оскільки будь-яких інших доказів відповідачем не надано .

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що транспортно-експедиційні послуги в сумі 195260,00 грн., отримані позивачем відповідно до договору транспортного експедирування з ТОВ "Гермес", тому вони правомірно були віднесені до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року позивач здійснював відшкодування витрат по електроенергії по орендованим суб'єктам господарювання без укладення договорів про постачання електричної енергії та про спільне використання технологічних електричних мереж в орендованих приміщеннях між позивачем, електропередавальними організаціями та суб'єктами господарювання.

За договорами оренди (найму), укладених між позивачем з суб'єктами господарської діяльності, недержавної форми власності, орендар відшкодовує орендавцеві вартість комунальних послуг за окремим розрахунком відповідно до фактичних даних за спожиті послуги. Якщо в орендованому приміщенні немає окремих лічильників, орендодавець робить економічно обґрунтований розрахунок вартості послуг, який узгоджується з орендарем.

Згідно приписів п.5.11 ст.5 Закону України заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Оскільки витрати, понесені як компенсація за спожиту електроенергію, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, ведення яких передбачено правилами ведення податкового обліку, пов'язані з господарською діяльністю ПП Фірма "Санітас", то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем їх до складу валових витрат.

Висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат за договором страхування від 01.10.2010 року, укладеного з ТОВ "Страхова компанія "Відродження України" також не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом генерального договору страхування фінансових ризиків, укладеного між позивачем та СК "Відродження" є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з фінансовими ризиками при здійсненні підприємницької (господарської) діяльності, внаслідок невиконання контрагентами своїх зобов'язань за договорами, які укладаються ПП Фірмою "Санітас".

Відповідно до п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Зі змісту вказаної норми закону випливає, що при віднесенні витрат на страхування до складу валових витрат чинне законодавство не розподіляє страхові ризики за видами, але пов'язує їх здійсненням господарської діяльності та обмежує їх в розмірі 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат вартість страхай] послуг за договором укладеним позивачем із СК "Відродження України".

Податкове повідомлення-рішення №0001592301 від 16.05.2011 прийнято податковим органом на підставі того, в ході перевірки було встановлено, що відповідно до Протоколу №2 від 20.05.2010 року засідання робочої комісії групи ДПІ у м.Житомирі по проведенню операції "Бюджет" вирішено не визнавати податкову звітність по податку на додану вартість за квітень 2010 року про що листом від 25.05.2010 року №28990/10115-2 нібито повідомлено керівника ППФ "Санітас".

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договір про визнання електронних документів з ДПІ у м.Житомирі. Відповідно до п.З розділу 3 цього договору, орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, їх комп'ютерну обробку та забезпечити відправлення квитанції на електронну адресу платника податків.

19.05.2010 року позивачем в електронному вигляді направлено до відповідача податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, якою було задекларовано] суму податкових зобов'язань в сумі 184116,00 грн. та на суму податкового кредиту в 175380,00грн. Дані суми податкового зобов'язання та податкового кредиту підтверджені актом перевірки. Згідно декларації за квітень 2010 року сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становить 8736,00грн.

Факт отримання податкової декларації з ПДВ за квітень підтверджено повідомленням про отримання звітності. Звітність позивача було доставлено та збережено на центральному рівні в ДПА України та прийнято на районному рівні .

Доказів про те, що позивача було повідомлено про невизнання податкової звітності за квітень 2010 року та отримання останнім листа №28990/10115-2 від 25.05.2011 року відповідачем суду не надано.

Тому, є вірними висновки суду першої інстанції, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року була подано вчасно, правових підстав для самостійного визначення суми грошового зобов'язання у відповідача відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 Податкового кодексу України не було, як не було підстав для застосовування фінансової санкції відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Податкове повідомлення-рішення №0002572301 від 05 серпня 2011 року було прийнято податковим органом на підстави висновків, що внаслідок невизнання декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року податковою звітністю та неподання платником нової декларації підприємством порушено п.4.1 ст.4 та п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 8736,00грн., з врахуванням розглянутої ДПА у Житомирській області скарги позивача.

Проте, відповідно до р.4.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації, що подається контролюючому органу.

Оскільки, податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року була подана вчасно, правових підстав для самостійного визначення суми грошового зобов'язання у відповідача не має, а тому не може бути застосовано фінансову санкцію.

Окрім того, як встановлено судом, самостійно задекларована позивачем у податковій декларації сума за квітень 2010 року у розмірі 8736,00 грн. сплачена у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що при прийнятті постанови судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.195,198, 200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) А.В. Жизневська Т.С. Котік

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Судове рішення в повному обсязі виготовлено 08 травня 2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємтсво фірма "Санітас" вул. Московська, 10,м.Житомир,10014

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014