Постанова № 24914018, 11.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. Справа № 55017/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Промтехінвест» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

11 січня 2012 року позивач - ПП «ВКФ «Промтехінвест» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Калуської ОДПІ у якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 180838 грн., № 0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування ПДВ в сумі 129035 грн. та № 0002372301 від 12.12.2011 року, яким зменшено від'ємне значення ПДВ в сумі 12508 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Зокрема позивач вказує, що висновки Калуської ОДПІ про нікчемність, недійсність укладених правочинів із контрагентами є помилковими, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеними договорами, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими накладними, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. Крім цього, позивач вказує на те, що податковий орган безпідставно свої висновки ґрунтує на поясненнях директора ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_2, який стверджує, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за винагороду, фінансово-господарською діяльністю не займався, жодних договорів та бухгалтерських документів не підписував, оскільки для таких висновків необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податків щодо відсутності у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних. На момент укладення позивачем договорів з ПП «Мілко Лайф», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, підприємство було внесене до ЄДРПОУ, мало свідоцтво платника ПДВ, керівником якого є ОСОБА_2. Як вказує позивач їм не було відомо про те, що директор ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_2 зареєстрував підприємство на своє ім'я за винагороду, фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, ніяких документів та доручень не підписував.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року позов задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ № 0002352301, № 0002362301, № 0002372301 від 12.12.2011 року.

Дана постанова суду мотивована тим, що у позивача наявні усі первинні документи, які за формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, господарські зобов'язання по договорах з ПП «Мілко Лайф» мали реальний характер, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту і наслідків. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Крім того, суд першої інстанції вказав, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «Мілко Лайф» судом до уваги не беруться, оскільки відповідачем не було представлено доказів про притягнення винних осіб до відповідальності. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Калуська ОДПІ подала на неї апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги те, що оскільки предметом договору № 9/09 від 25.09.2008 року укладеного між позивачем та ПП «Мілко Лайф» є габаритні товари, які згідно з п. 4.1 вказаного договору мали бути відвантажені в транспорт покупця - позивача, то на виконання умов договору та у відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, у позивача повинні бути у наявності шляхові листи, товарно-транспортні накладні та інші документи, які підтверджують факт транспортування товару. Однак, дані документи позивачем не були представлені ні для перевірки, ні в судовому засіданні. Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що акти виконаних робіт за листопад 2008 року, які затверджені ТзОВ «Відділом капітального будівництва Косівської РДА» по відновленню автодоріг підписані швидше, ніж були поставлені будівельні матеріали та надано транспортно-експедиційні послуги.

Крім цього, апелянт вказує на те, що згідно з відібраних працівниками податкової міліції пояснень у директора ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_2, останній зазначив, що дане підприємство він зареєстрував на своє ім'я за винагороду, жодних договорів з суб'єктами господарювання, які мали відносини з цим підприємством не укладав та доручень іншим особам не видавав. Крім цього, в даних поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, трудових договорів чи буд-яких інших документів не оформляв, не підписував, в тому числі документів щодо отримання дозволів, ліцензій, оренди транспортних засобів, іншого майна.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «ВКФ «Промтехінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП «Мілко Лайф» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлені актом № 3237/23-01/32128563 від 29.11.2011 року (а.с. 26-48).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем ПП "ВКФ "Промтехінвест":

ч.ч. 1, 5 ст. ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, прийнято до виконання документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 , 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996-ХІУ від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 144670 грн.;

- п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" (з наступними змінами і доповненнями) в результаті чого ПП "ВКФ "Промтехінвест" включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 115736 грн. (а.с.47).

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з наступних обставин.

У акті перевірки зазначено, що між ПП «ВКФ «Промтехінвест» та ПП «Мілко Лайф» було укладено два договори:

- № 8/09 від 25.09.2008 року, відповідно до якого ПП «Мілко Лайф» (виконавець) зобов'язувався надати послуги ПП «ВКФ «Промтехінвест» (замовнику) по роботі машин та механізмів на об'єктах будівництва, а саме: екскаватора міст. ковша 0,25 м. куб.; компресори пересувні; бульдозери пот. 79 квт.; бульдозери пот. 59 квт.; автогрейдери пот. 99 квт.; котки дорожні маса 8 т.; котки дорожні маса 13 т.; машини поливально-мийні;

- № 9/09 від 25.09.2008 року, предметом якого є купівля-продаж продукції (товару), відповідно до якого ПП «Мілко Лайф» (продавець) зобов'язується надати послуги ПП «ВКФ «Промтехінвест» (покупець) будівельні матеріали: асфальтобетон, бітум БН 90/10, бітум рідкий МГ і СГ, бордюр дорожній, відсів, суміш бетонна, бруски обрізні, поковки з квадратних заготовок, пісок природний, розчин цементний М 100. Згідно даного договору продавець відвантажує продукцію в транспорт покупця.

ПП «Мілко Лайф» виписано ПП «ВКФ «Промтехінвест» податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт. Витрати по придбанню у сумі 578680 грн. були включені до складу валових витрат у відповідних періодах протягом перевіреного періоду. Податок на додану вартість у сумі 115736 грн. було включено до складу податкового кредиту, а саме за грудень 2008 року - 101 783 грн., липень 2009 року - 13 953 грн. Послуги, будівельні матеріали використані ПП «ВКФ «Промтехінвест» у власній господарській діяльності. Станом на 01.01.2010 року дебіторська заборгованість по рахунку № 631 «Розрахунку з вітчизняними постачальниками» становить 135, 6 тис. грн.. За даними Інформаційно-аналітичної системи ДПА України стан платника ПП «Мілко Лайф» - 14 «Визнано банкрутом». Однак, в ході перевірки встановлено, що товар (роботи, послуги) не був отриманий ПП ВКФ «Промтехінвест», оскільки у ПП «Мілко Лайф» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність факту передачі товару (робіт, послуг), що підтверджується актом перевірки від 28.02.2011 року № 560/23-2/335856820. У ході документальної перевірки ПП «Мілко Лайф», проведеної працівниками ДПІ у м. Черкаси встановлено факт здійснення нікчемних (недійсних) правочинів ПП «Мілко Лайф» з контрагентами-постачальниками. Згідно пояснення від 04.02.2011 року директора ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_3, вбачається, що підприємство за винагороду зареєстроване на його ім'я, жодних документів та договорів з СГД він не бачив і не підписував, жодних первинних бухгалтерських, звітних документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства він не оформляв і не підписував, в тому числі документів щодо отримання дозволів, ліцензій, оренди транспортних засобів, іншого майна. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП "Мілко Лайф", даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ не подається), торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, яке необхідно для ведення фінансово-господарської діяльності (дані декларації на прибуток), а також відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівники, які б забезпечували господарську діяльність. З урахуванням викладеного, податковий орган прийшов до висновку, що ПП «Мілколайф» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Головним слідчим управлінням МВС України 27.09.2010 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 статті 205 та ч.2 та 3 статті 358 КК України порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ПП "Мілко Лайф".

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження в сумі 144 670 грн., в тому числі за 2008 рік у сумі 127 229 грн., 2009 рік - 17 441 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення в загальній сумі 578 680 грн. в тому числі за 2008 рік - 508 917 грн., 2009 рік - 69 763 грн. Позивачем безпідставно завищено податковий кредит за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року на загальну суму 115 736 грн. в тому числі за грудень 2008 року - 101 783 грн., липень 2009 року - 13953 грн. Перевіркою повноти визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (ряд. 18.1) та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд 27) за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено її заниження в сумі 115 736 грн. в тому числі грудень 2008 року - 101783 грн., липень 2009 року - 13953 грн.

На підставі вказаних вище висновків викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 180838,00 грн. (144670,00 грн. основного боргу та 36168,00 грн. штрафних санкцій), № 0002372301 від 12.12.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 12508,00,00 грн. та № 0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 129035,00 грн. (103228,00 грн. основного платежу та 25807,00 грн. штрафних санкцій) (а.с.49-51).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Мілко Лайф», а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами. У позивача наявні усі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на реальність проведення господарських операцій, і їх відповідність господарській меті.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вище вказаного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 cт. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених вище нормативно-правових положень дає підстави прийти до висновку, що платник податку на прибуток вправі відносити до валових витрат лише ті збитки, які були ним понесенні у зв'язку з організацією безпосередньої господарської діяльності. При цьому, необхідною умовою віднесення таких витрат до валових, є підтвердження їх належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з

підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 цієї статті Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану

вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх

кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних

документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між ПП "ВКФ "Промтехінвест"та ПП "Мілко Лайф" був укладений договір № 8/09 від 25.09.2008 року про надання послуг по роботі машин та механізмів на об'єктах будівництва (а.с.62).

Одночасно між ПП "ВКФ "Промтехінвест" та ПП "Мілко Лайф" був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 9/09 від 25.09.2008 року, за яким продавець був зобов'язаний продати покупцю необхідні для виконання дорожніх робіт будівельні матеріали. (а.с.63)

На виконання вказаних договорів позивач надав накладні № № 78/12 від 03.12.2008 року, 83/12 від 24.12.2008 року, податкові накладні №№ 78/12 від 03.12.2008 року, 83/12 від 24.12.2008 року, платіжні доручення № 72 від 18.12.2008 року, № 78 від 19.12.2008 року, № 88 від 19.12.2008 року, № 125 від 10.07.2009 року, № 132 від 14.07.2009 року (а.с.64-71).

На виконання договору № 9/09 від 25.09.2008 року про надання ПП "Мілко Лайф" послуг позивачу по роботі механізмів на об'єктах по будівництву подано акт № 019 від 24.12.2008 року.(а.с.64), а виконання ПП "Мілко Лайф" робіт наведених в вищезазначених договорах підряду - акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с.72-88).

У відповідності до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оскільки предметом договору № 9/09 від 25.09.2008 року є купівля-продажу продукції (габаритного товару) та те, що відвантаження продукції здійснюється в транспорт позивача (покупця), то на кожну партію продукції, що поставляється згідно договору, ПП «ВКФ «Промтехінвест» повинен представити дорожні листи, товарно-транспортні накладні, інші документи для підтвердження транспортування товару.

Із поданих суду позивачем товарно-транспортних накладних від 11.11.2008 року, 19-21.11.2008 року, 24-25.11.2008 року, 27.11.2008 року, 02.12.2008 року та 05.12.2008 року вбачається, що частину перевезень будівельних матеріалів здійснювало ТОВ «ТТК». Однак, дані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам первинного документа, а саме відсутні жодні підтвердження перевезення вантажу цим автопідприємством - перевізником (печатки, штампи, підписи).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскільки товарно-транспортні накладні не містять усіх обов'язкових реквізитів первинного документа, то такі не можуть бути в подальшому використані для підтвердження проведення господарської операції.

Щодо інших товарно-транспортних накладних, то автопідприємством - перевізником будівельних матеріалів вказано ПП «Мілко Лайф» - продавця за договором № 9/09 від 25.09.2008 року, який згідно п.п. 4.1 даного договору мав відвантажувати продукцію в транспорт покупця, тобто ПП «ВКФ «Промтехінвест». Всупереч вимогам ст. 654 ЦК України, жодних змін до даного договору сторонами не вносилось.

Відповідно до п. 11.3. вищезазначених Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Однак у матеріалах справи відсутні та не подані суду шляхові листи на машини та механізми, які використовуються на об'єктах будівництва, згідно договору № 8/09 від 25.09.2008 року та на транспорт, який поставляв будівельні матеріали, згідно договору № 9/09 від 25.09.2008 року.

У ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ПП «Мілко Лайф», податкові накладні якого стали підставою для формування ПП ВКФ «Промтехінвест» податкового кредиту, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, за зверненням невстановлених осіб від імені особи, а саме директора ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_3, який заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, у судовому засіданні директор ПП ВКФ «Промтехінвест» ОСОБА_5 дав пояснення, що директора ПП «Мілко Лайф» ОСОБА_6 він ніколи не бачив, оскільки при підписанні договорів його не було.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ПП ВКФ «Промтехінвест» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ПП «Мілколайф», даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ) не подається), торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна, яке необхідно для ведення фінансово-господарської діяльності (дані декларації на прибуток), а також відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресами, відсутні працівників, які б забезпечували господарську діяльність.

Неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, свідчать про безтоварність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками податкового органу, щодо відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність факту передачі товару (робіт, послуг) з ПП «Мілко Лайф» у період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

Таким чином, податковий орган прийшов до правильного висновку, що позивач допустив порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 144 670 грн. та порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 115 736 грн..

Суд першої інстанції безпідставно посилається на презумпцію правомірності правочину передбачену ст. 204 ЦК України, оскільки наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. У разі підтвердження доводів державної податкової інспекції про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з'ясовано усі обставини, як мають значення для справи, а справу вирішено з порушенням норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі № 2а-162/12/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Промтехінвест» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: М.П. Кушнерик

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі складена 15.06.2012 року.