Постанова № 24913274, 06.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 р. Справа № 2а-17675/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову від 06.02.2012р. по справі № 2а-17675/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЦП"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТЦП" (далі-позивач, ТОВ фірма «ТЦП») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі- відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0001402310 від 12.12.2011 року та стягнути з відповідача суму судових витрат.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2012 року позов задоволено. в Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0001402310 від 12.12.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ фірми "ТЦП" судові витрати у розмірі 28,23 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що приймаючи зазначену постанову, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, постанова по справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано приписи ст. 129 Конституції України, ст. 159 КАС України, ст. 20, 44, 75, 193, 198, 201 Податкового кодексу України, ст. 1, 3, 4, 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі- Основ'янська МДПІ) на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2011 року Основ'янською МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірми "ТЦП" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ЛЕГАЛ СВІТ" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, вході якої встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 , п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ "Легал Світ" в розмірі 58833,98 грн., у т.ч. у серпні 2011 року у сумі 58 833,98 грн., в наслідок чого занижено розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті за серпень 2011 року у сумі 58 833,98 грн.

За результатом перевірки складено акт № 2287/23-104/30361767 від 18.11.2011 року, на підставі якого Основ'янською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001402310 від 12.12.2011 року, яким ТОВ фірмі "ТЦП" визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88 250,98 грн. (за основним платежем 58 833,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції 29 416,99 грн.).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ТОВ фірми «ТЦП» та недоведеності відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що податковим органом було встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту.

Так, в перевіряємому періоді ТОВ фірма «ТЦП» мало взаємовідносини з ТОВ "Легал Світ" на підставі укладеного договору поставки № 12/08-ДТ-1 від 12.08.2011 року, на підставі якого ТОВ " Легал Світ " постачає, а ТОВ фірма "ТЦП" купує нафтопродукти. Згідно умов договору ціна товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах та товарних (видаткових) накладних, фактичне отримання товару покупцем за видатковими накладними означає, що він погоджується із ціною встановленою постачальником. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано видаткові накладні № лс-0012/6 від 12.08.2011 року, № лс-00016/7 від 16.08.2011 року, № лс-0017/11 від 17.08.2011 року; податкові накладні № 76 від 12.08.2011 року на суму 117 648,00 грн. (з них ПДВ 19 608,00 грн.), № 101 від 16.08.2011 року на суму 117 648,00 грн. (з них ПДВ 19 608,00 грн.), № 119 від 17.08.2011 року на суму 117 707,85 грн. (з них ПДВ 19 617,97 грн.); платіжні доручення № 229 від 16.08.2011р. та № 223 від 12.08.2011р., рахунки-фактури № Лс-00016/7 від 16.08.2011р. та №Лс-0012/6 від 12.08.2011р.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до відомостей офіційного сайту ДПА України постачальники позивача на час вчинення господарських операцій зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що позивачем наданий відповідний витяг з єдиного реєстру платників податку на додану вартість ДПА України.

Відповідно до положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна, згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що копії податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит за перевіряємий період, відповідають вимогам чинного законодавства і видані платниками податку на додану вартість, зареєстрованими, на дату вчинення операцій, у встановленому законодавством порядку. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивачем податковий кредит сформований тільки по тим господарським операціям, які підтверджуються первинними документами, оформленими з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов такого висновку помилково, оскільки не врахував того, що ТОВ фірма «ТЦП» формувало податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ "Легал Світ", в якого відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, п 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ .

З податкової звітності ТОВ «Легал Світ» вбачається, що на підприємстві відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації встановлено укладання цивільно-правових, відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту. Також з матеріалів справи слідує, що ТОВ «Легал Світ» не знаходиться за юридичною адресою.

Враховуючи вищезазначене, ТОВ «Легал Світ» порушено ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені", а саме - за юридичною адресою ТОВ «Легал Світ» директор відсутній, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що у підприємства ТОВ «Легал Світ» згідно акту від 29.09.2011 р. №5575/7/15-418 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Легал Світ» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011р.» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997року № 168/97-ВР.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст.З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку стосовно того, що для контрагентів ТОВ «Легал Світ» такі операції несуть податкову вигоду, і саме вони в даному випадку є вигодонабувачами, тобто, особами, на користь яких вчинюються правочини та які штучно формують податковий кредит.

Так, ТОВ фірма «ТЦП» в результаті відносин із ТОВ «Легал Світ» протягом серпня 2011р. та сформовано податковий кредит на суму 58833,98грн.

З матеріалів справи вбачається, що на перевірку ТОВ фірмою «ТЦП» було надано лише копії договорів, податкових та видаткових накладних, рахунки-фактури та копії платіжних доручень №229 та 223. Платіжне доручення щодо оплати за дизельне пальне згідно рахунку-фактури від 17.08.2011р. №Лс-0017/11 на суму 117707,85 грн., в т.ч. ПДВ 19617,97 грн. та документи, підтверджуючі факт транспортування товарів, надано не було.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та ТОВ «Легал Світ» ставили за мету не виконання умов укладеного договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань та штучного формування податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов вірних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення не дотримався положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову від 06.02.2012р. по справі № 2а-17675/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТЦП" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст постанови виготовлений 11.06.2012 р.