Ухвала суду № 24913170, 07.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р.Справа № 2а-1870/1554/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Суми Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1870/1554/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро"

до Державної податкової інспекції в м.Суми Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баєр Електро" (далі - ТОВ "Баєр Електро"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 26.01.2012 року № 0000581503/0/6401.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1870/1554/12 позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в ній.

Позивач в поясненнях представника в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скаги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 26.12.2011 р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення податкового кредиту за період з травня 2010 р. по червень 2011 р., за результатами якої складно акт перевірки №7/15-319/36334265 від 03.01.2012 р. (а.с.6-15).

26.01.2012 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення рішення №0000581503/0/6401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 412982 грн. 75 коп., з яких: 379108 грн. за основним платежем, 33874,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.16).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про те, що правочин вчинений позивачем порушує публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено, що угода укладена між позивачем і ПП «ДК ЛТД» не створює реальних наслідків. Актом позапланової невиїзної перевірки Охтирської міжрайонної ДПІ (Тростянецьке відділення) від 18.04.2011 р. №82/15/36636116 приватному підприємству «ДК ЛТД» знято податкові зобов'язання та податковий кредит за травень-грудень 2010 року, так як не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у травні 2010 року підприємством віднесено до податкового кредиту суму 16532,8 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.2010 року № 85; у червні 2010 року - 1815,3 грн. на підставі податкової накладної від 02.06.2010 року № 96; у липні 2010 року - 39183,79 грн. на підставі податкових накладних від 01.07.2010 року № 109, від 26.07.2010 року № 118, від 29.07.2010 року № 112; у серпні 2010 року - 11052,81 грн. на підставі податкових накладних від 02.08.2010 року №127, від 31.08.2010 року № 128;у вересні 2010 року -25298,31 грн. на підставі податкових накладних від 07.09.2010 року №130, від 28.09.2010 р. № 133, від 30.09.2010 року № 135; у жовтні 2010 року - 4758,12 грн. на підставі податкової накладної від 20.10.2010 року № 138; у листопаді 2010 року - 10473,06 грн. на підставі податкової накладної від 15.11.2010 року №152; у грудні 2010 року - 26361,44 грн. на підставі податкових накладних від 03.12.2010 року № 172, від 2912.2010 року № 176; у січні 2011 року - 27592,29 грн. на підставі податкової накладної від 10.01.2011 року № 5; у лютому 2011 року - 29741,49 грн. на підставі податкової накладної від 24.02.2011 року № 14; у березні 2011 року - 20755,89 грн. на підставі податкової накладної від 04.03.2011 року № 21; у квітні 2011 року - 49934,34 грн. на підставі податкової накладної від 05.04.2011 року № 39; у травні 2011 року - 20780,97 грн. на підставі податкової накладної від 05.05.2011 року № 54; у червні 2011 року -94828 грн. на підставі податкових накладних від 02.06.2011 року № 64, від 07.06.2011 року №65, від 09.06.2011 року №66, від 10.06.2011 року №67, від 16.06.2011 року №68 (а.с. 18-41).

З матеріалів справи слідує, що 30.03.2011 року ПП «ДК ЛТД» укладено з ТОВ "Баєр електро" договір поставки №7 щодо поставки електротоварів (а.с. 66).

За умовами вказаного договору поставка товару, який повинен відповідати сертифікатам якості, узгоджується між сторонами окремо шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами.

На підтвердження виконання договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, виписки по особовому рахунку, довіреність на отримання матеріальних цінностей та довідку щодо відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій (а.с.18-65, 101-165).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 ЦК України обовязковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та ПП «ДК ЛТД» договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу -виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів, їх ненадання на вимогу контролюючого органу.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту перевірки по контрагенту позивача.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту позапланової невиїзної перевірки Охтирської міжрайонної ДПІ (Тростянецьке відділення) від 18.04.2011 р. №82/15/36636116 приватному підприємству «ДК ЛТД».

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2012р. по справі № 2а-1870/1554/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2012 р.