Ухвала суду № 24903699, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/1619/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом Спільного українсько-російського підприємства «Технополіс»до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

У березні 2011 року позивач Спільне українсько-російське підприємство «Технополіс»(далі -СП «Технополіс») звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -ДПІ), у якому просить визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000152305/0/16946 від 04.03.2011 року та № 0000142315/0/16949 від 04.03.2011 року.

В обґрунтування заявлений вимог позивач посилається на хибність висновків податкового органу про порушення ним пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат на ремонт приміщення, в той час як згідно даних бухгалтерського обліку та податкової звітності обсяг валових витрат сформований підприємством без врахування витрат на ремонт.

Щодо порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач зазначає, що діючим законодавством передбачена можливість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані пізніше, ніж здійснена господарська операція, у зв'язку з чим твердження податкового органу є необґрунтованими.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судове рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року та прийняти нове судове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року належить залишити без змін, виходячи з наступного.

За матеріалами справи вбачається, що у період з 24.01.2011 року по 11.02.2011 року фахівцями ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складений акт № 728/235/21115144/10 від 18.02.2011 року, згідно висновків якого встановленого порушення, крім іншого, пп. 5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 57 500 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 року -42 500 грн., за ІІІ квартал 2010 року -15 000 грн.

Також, встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2009 року в розмірі 17 218 грн.

На підставі висновків даного акту відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000152305/0/16946 від 04.03.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 21 523 грн., у тому числі за основним платежем -17 218 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -4 305 грн., та № 0000142315/0/16949 від 04.03.2011 року про донарахування податку на прибуток в розмірі 71 875 грн., в тому числі за основним платежем -57 500 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -14 375 грн..

Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою відображених показників у рядку 04.1 Декларації «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»встановлено завищення задекларованих сум, у тому числі: за ІІІ квартал 2009 року -170 000 грн., за ІІІ квартал 2010 року -60 000грн.

Завищення валових витрат за ІІІ квартал 2009 року відбулось за рахунок віднесення до складу валових витрат звітного періоду витрат на ремонт основних фондів, які підлягають амортизації згідно ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Завищення валових витрат за ІІІ квартал 2010 року встановлено шляхом звірки даних бухгалтерського обліку з даними, зазначеними у податковій декларації. Задекларована сума валових витрат у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»складає 16 082 118 грн., в той час як за даними бухгалтерського обліку по рахунках та оборотно-сальдових відомостях 37 «Розрахунки з різними дебіторами кредиторами», 63.1 «Розрахунки з постачальниками»витрати на придбання товарів (робіт, послуг) складають 15 997 118 грн., у зв'язку з чим завищено задекларований показник на 60 000грн.

Щодо порушень Закону України «Про податок на додану вартість», під час перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту за листопад 2009 року було безпідставно віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними № 1144 від 30.04.2009 року ( ПДВ - 1 722, 71 грн.) та № 295 від 28.02.2009 року (ПДВ -15 495,01 грн.). Це, на думку податкового органу, є порушенням пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця. У разі відмови постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, покупець має право додати до податкової декларації звітного періоду заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Відповідач вважає, що чинним законодавством не передбачено можливості для платника податків, приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на такий податковий кредит. Якщо на дату виникнення права на податковий кредит платник таким правом не скористався, то, відповідно, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності такої позиції податкового органу та неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та зазначає наступне.

Щодо порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2009 року позивачем відображено по бухгалтерському обліку взаємовідносини з ТОВ «Наріта»щодо виконання останнім ремонтних робіт будівель, які входять до складу основних фондів СП «Технополіс», на загальну суму 204 000 грн.

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат, крім іншого, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 8 і 9 та пп.7.9.4 цього Закону.

Судом першої інстанції було призначено по справі судово-економічну експертизу, вирішення якої було поставлено питання чи підтверджуються документально висновки акту № 728/235/21115144/10 від 18.02.2011 року щодо не підтвердження валових витрат за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 60 000 грн. та щодо включення до складу валових витрат вартості проведеного ремонту основних фондів в розмірі 170 000 грн.

Згідно судово-економічної експертизи № 7211 від 07.09.2011 року, проведеної харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, при дослідження «Оборотно-сальдової відомості по рахунку ВР за ІІІ квартал 2009 року», оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за липень-серпень 2009 року та документів первинного бухгалтерського обліку (накладні, акти виконаних робіт, розрахунково-платіжні документи) встановлено, що позивач вартість робіт по ремонту будівель, проведених ТОВ «Наріта»до складу валових витрат ІІІ кварталу 2009 року не відносив.

Стосовно завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2010 року на 60 000 грн., в декларації з податку на прибуток підприємства за даний період позивач фактично задекларував у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»витрати у розмірі 15 406 401 грн. враховуючи встановлену при проведенні перевірки суму валових витрат підприємства за даний період у сумі 15 997 118 грн., експерт дійшов висновку, що фактично відбулось не завищення, а заниження задекларованих СП «Технополіс» по рядку 04.1 декларації валових витрат на суму 590 717 грн.

Згідно висновків зазначеної експертизи, висновки акту ДПІ№ 728/235/21115144/10 від 18.02.2011 року щодо не підтвердження валових витрат за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 60 000 грн. та щодо включення до складу валових витрат вартості проведеного ремонту основних фондів в розмірі 170 000 грн. не підтверджуються.

Щодо порушень Закону України «Про податок на додану вартість»

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював операції з придбання природного газу, товарів (робіт, послуг), та розрахувався з постачальниками грошовими коштами, сплативши в складі вартості товару відповідні суми податку на додану вартість. Операції з поставки товарів на адресу позивача підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними № 295 від 28.02.2009 року та № 1144 від 30.04.2009 року.

Згідно з п. 1.5. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звітний період це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористувався. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів надати податкову накладну або при порушення ним порядку її заповнення отримувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів.

У відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписування (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Факт отримання спірних податкових накладних у більш пізньому податковому періоді, ніж вони виписані, підтверджується відповідним реєстром податкових накладних, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюються, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Факт використання товарів (робіт, послуг), отриманих відповідно до спірних податкових накладних, у господарській діяльності позивача, відповідачем не заперечується.

Колегія суддів зауважує, що позивач не зобов'язаний подавати до податкових органів заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних, оскільки це є його правом, а не обов'язком.

Враховуючи вищенаведене, колегія поділяє думку суду першої інстанції, що відповідачем з урахуванням положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та відповідних штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року належить залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п.1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми -залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.