Ухвала суду № 24896066, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009

у справі № 2а-20744/09/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Кредитної спілки "Надія"

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у в м. Лисичанську Луганської області від 20.02.2008 №000061702/0 про визначення Кредитній спілці (КС) «Надія»податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 179913,60 грн., з них 59942,20 грн. -основний платіж та 119942,40 грн. -штрафні санкції.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Лисичанську Луганської області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти скарги, позивач просить залишити її без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що протягом січня-лютого 2009 року ДПІ здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2005 по 30.09.2008, висновки за результатами якої викладені в акті від 10.02.2009 №15/23-26262358.

На підставі акту перевірки керівником податкового органу згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон №2181-ІІІ) 20.02.2009 прийняте податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

В обґрунтування висновку про наявність підстав для донарахування позивачу суми податкових зобов'язань контролюючий орган послався на порушення кредитною спілкою норм підпункту 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 ст. 4, ст. 8, підпункту 9.2.3. пункту 9.2 ст. 9, підпункту «а»пункту 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закон №889) внаслідок не утримання податку з доходів, виплачених фізичним особам -членам кредитної спілки у вигляді процентів, нарахованих на суми основних та додаткових пайових внесків в загальній сумі 406041,90 грн. згідно з касовими книгами за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008.

Право членів кредитної спілки отримувати дохід на свій пайовий внесок, якщо статутом спілки не встановлено інше, встановлене статтею 11 Закону України «Про кредитні спілки»(Закон №2908). Статутом КС «Надія» таке право членів спілки передбачено із застереженням, якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів спілки.

Відповідно до статті 19 Закону №2908 майно кредитної спілки формується, в тому числі, за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки) і є її власністю. Внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності (ст.23 цього Закону).

Відповідно до підпункту «в»підпункту 4.3.5 пункту 4.3. ст.4 Закону №889 (в редакції, яка діяла до 01.01.2005) до складу загального оподатковуваного доходу не включаються (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються іншими неприбутковими організаціями, якою є позивач, з урахуванням положень ч.1 ст.1 Закону №2908.

З 1 січня 2005 року підпункт «в»підпункту 4.3.5 Закону №889 викладено в новій редакції із застереженням стосовно кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, відтак з цього часу правові підстави для не включення до складу загального оподатковуваного доходу сум процентів на пайові внески членів кредитної спілки відсутні.

Пунктом 7.2 статті 7 Закону №889 встановлена ставка податку 5 відсотків від об'єкту оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. При цьому в даній нормі законодавець не встановив вичерпного переліку видів таких вкладів (внесків), проценти на які оподатковуються за наведеною ставкою.

В силу підпункту 22.1.4 пункту 22.1 ст. 22 Закону № 889 положення підпункту 4.2.12 пункту 4.2 ст.4 цього Закону в частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів на момент виплати позивачем сум процентів чинними не були (набрання чинності даною нормою відтерміновано до 1 січня 2013 року).

З огляду на викладене судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням наведених вище норм матеріального права, правова оцінка обставин справи здійснена вірно, а доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко