Ухвала суду № 24896064, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-991/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009р.

у справі №2а-12932/09/0570

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (надалі -ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2009р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009р., у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання дотримання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю за лютий-березень 2008р., про що складений акт від 01.08.2008р. № 687/15-0/1516-23/4/33371833.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2008р. №0000521321/0/08513/0 та №000052132/10/28513/0, якими до позивача на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю за лютий, березень 2008р. були застосовані штрафні санкції в розмірі 20% та 50% за затримку більш 49, 91, 113 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 12628,96грн.

В порядку апеляційного узгодження скарги платника податку залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.09.2008р. №000051132/1/32536/10/1516-23/4 та №0000521321/1/32535/10/1516-23/4; від 17.10.2009р. №0000511321/2/37526/10/1516-23/4 та №0000521321/2/37525/10/1516-23/4, в яких сума зобов'язань залишена без змін.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що у платіжному дорученні №12422 від 04.07.2008р. позивачем у графі «Призначення платежу»самостійно було визначено, що сума податку 21900,00грн. сплачується в рахунок погашення податкового боргу на землю без зазначення певного звітного періоду.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що отримана сума податку податковим органом правомірно, згідно до вимог п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», була направлена в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

При цьому, наявність заборгованості зі сплати земельного податку на час правовідносин позивачем не спростовується та підтверджується самостійно узгодженими зобов'язаннями, які визначені у поданих деклараціях.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийнятих податковим органом повідомлень-рішень і відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак