Ухвала суду № 24894831, 06.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2012 р. м. Київ К-8676/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року

у справі №А36/157-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славута-плюс»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Славута-плюс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ від 30 серпня 2006 року № 0001012306/0/33170 та від 30 серпня 2006 року № 0001022306/0/33169.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2006 року № 0001012306/0/33170 та № 0001022306/0/33169 Нікопольської ОДПІ. Присуджено судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ «Славута-плюс».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Нікопольська ОДПІ провела виїзну планову перевірку ТОВ «Славута-плюс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період діяльності з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої було складено акт від 18 серпня 2006 року № 1476/233.24232424.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у включенні товариством до складу валових витрат витрат у сумі 18428,32 грн., не пов'язаних із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції; вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю товариства.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що дане порушення виникло внаслідок того, що ТОВ «Славута-плюс»у повному обсязі віднесло до складу валових витрат вартість комунальних послуг, сплачених ним і орендаторами, які орендують у позивача приміщення, тоді як умовами договорів оренди передбачено відшкодування орендарем орендодавцю вартості використаних орендарем комунальних послуг згідно рахунків, з урахуванням того, що рахунки позивачем орендарям не виставлялися. У зв'язку з викладеним, податковим органом самостійно розраховано вартість комунальних послуг (електроенергії) на підставі електроприладів, з урахуванням потужності приладів, фактичного часу роботи та діючих тарифів за місяць, які використовуються ТОВ «Славута-плюс»у господарській діяльності.

30 серпня 2006 року Нікопольська ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001012306/0/33170, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Славута-плюс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 5646,60 грн., у тому числі: 4607,08 грн. -за основним платежем, 1039,52 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 серпня 2006 року Нікопольська ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001022306/0/33169, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Славута-плюс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 5528,49 грн., у тому числі: 3685,66 грн. -за основним платежем, 1842,83 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не було прийнято законодавчого акту, який би затверджував методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами у відповідності до положень підпункту 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість податковим органом здійснено у порядку, не передбаченому законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За приписами підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Згідно з підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, на момент проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами законодавчо визначена не була.

Крім іншого, непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Таких підстав у даному випадку у податкової інспекції не було.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежами: податок на прибуток та податок на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Нікопольської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева