Ухвала суду № 24894828, 06.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2012 р. м. Київ К-1235/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Харцизьку

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року

у справі № 2-а-10159/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монохім»

до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монохім»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2008 року № 0001162330/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року в позові відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку від 21 березня 2008 року № 0001162330/2.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Харцизьку, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Монохім», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Харцизьку провела виїзну планову перевірку ТОВ «Монохім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої було складено акт № 3982/23-3/23110754 від 04 грудня 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток за півріччя 2007 року на суму 10082,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було казано, що заниження сум податку на прибуток відбулося в результаті не включення товариством до складу валового доходу за півріччя 2007 року (рядок 01.1 декларації з податку на прибуток підприємства) оплати вартості виконаних робіт у сумі 40332,00 грн. згідно договору № 3/1 від 26 березня 2004 року, укладеного з ДП «Торезантрацит», у вигляді проведеного взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, здійсненого у квітні 2007 року.

21 березня 2008 року ДПІ у м. Харцизьку на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001162330/2, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Монохім»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 12098,40 грн., у тому числі: 10082,00 грн. -за основним платежем, 2016,40 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач неправомірно не включив до складу валових доходів у півріччі 2007 року вартість виконаних робіт згідно договору № 3/1 від 26 березня 2004 року, оскільки при проведенні заліку однорідних зустрічних робіт позивач отримав компенсацію наданих послуг ДП «Торезантрацит», а тому сума 40332,00 грн. є валовим доходом у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що послуги згідно договору № 3/1 від 26 березня 2004 року були надані у період, коли позивач працював на спрощеній системі оподаткування та в силу положень статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не був платником податку на прибуток, а оплата за надані послуги шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог була отримана позивачем після переходу на загальну систему оподаткування, у зв'язку з чим, виходячи з правила першої події, товариство не повинно було формувати валові доходи за такою господарською операцією.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено в акті перевірки, у 2004 та 2005 роках, а також у 1 кварталі 2006 року ТОВ «Монохім»застосовувало спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26 березня 2004 року між ТОВ «Монохім»(підрядчик) та ДП «Торезантрацит»(замовник) був укладений договір № 3/1 на виконання робіт, відповідно до умов якого підрядчик зобов'язується виконати у відповідності до завдань замовника роботи, визначені у додатках до цього договору. За період з 11 липня 2004 року по 30 листопада 2004 року ТОВ «Монохім»за вказаним договором були виконані роботи на загальну суму 122785,82 грн. З грудня 2004 року по березень 2007 року на балансі позивача обліковувалась дебіторська заборгованість ДП «Торезантрацит»у сумі 48568,59 грн.

Також, 05 липня 2005 року між ТОВ «Монохім»(покупець) та ДП «Торезантрацит»(постачальник) був укладений договір № 01/07, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, сортамент, кількість та ціна якої вказані у специфікаціях до даного договору. Кредиторська заборгованість ТОВ «Монохім»за вказаним договором станом на 01 березня 2007 року становила 48397,79 грн.

Заявою від 28 квітня 2007 року ДП «Торезантрацит»повідомило ТОВ «Монохім» залік зустрічних однорідних вимог на суму 48397,79 грн. в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно визначення, наведеного в пункті 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Положеннями підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, в разі якщо компенсація вартості за товари (послуги), які були поставлені (надані) в період, коли такий платник не був платником податку на прибуток, відбувається в період, коли платник перейшов із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на загальну систему оподаткування, то за правилом першої події позивач не повинен був формувати валові доходи за вказаною господарською операцією.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Харцизьку підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Харцизьку залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева