Ухвала суду № 24894800, 06.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2012 р. м. Київ К-829/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року

у справі № 2а-1523/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточная фруктовая компания»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восточная фруктовая компания»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2007 року № 0001222310/0 та № 0001232310/0 (в редакції уточнення позову від 21 липня 2008 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ № 0001232310/0 від 21 листопада 2007 року. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ № 0001222310/0 від 21 листопада 2007 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11794,50 грн., в тому числі: 7863,00 грн. за основним платежем, 3931,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Куп'янська ОДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Восточная фруктовая компания», посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року в частині задоволених позовних вимог та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Куп'янська ОДПІ Харківської області провела планову документальну перевірку ТОВ «Восточная фруктовая компания»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10 травня 2005 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1639/23-33180933 від 16 листопада 2007 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті занижено податок на прибуток за перевіряємий період на 23985,00 грн.; порушені вимоги пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1170,00 грн.

21 листопада 2007 року Куп'янська ОДПІ Харківської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001222310/0, яким на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Восточная фруктовая компания»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 35997,50 грн., у тому числі: 23985,00 грн. -за основним платежем, 11992,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

21 листопада 2007 року Куп'янська ОДПІ Харківської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення № 0001232310/0, яким на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Восточная фруктовая компания»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1755,00 грн., у тому числі: 1170,00 грн. -за основним платежем, 585,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що витрати, пов'язані з оплатою вартості оплатою паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, дизельне масло), на загальну суму 31453,88 грн., пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Восточная фруктовая компания»та правомірно включені до складу валових витрат у 3 та 4 кварталах 2006 року. Також суд виходив з того, що поняття «договірна ціна»та «звичайна ціна»не є тотожними, з урахуванням того, орган податковий орган не звертався із запитом щодо застосування звичайної ціни.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток слугував, зокрема, висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у 3 та 4 кварталах 2006 року вартість паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин, дизельне масло) на загальну суму 31453,88 грн., з огляду на відсутність у позивача документів, які підтверджують використання вказаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності ТОВ «Восточная фруктовая компания».

Згідно статті 5 статуту ТОВ «Восточная фруктовая компания», видами діяльності товариства є, зокрема: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; вирощування культур у поєднанні з рослинництвом (змішане сільське господарство); вирощування та продаж плодово-ягідної та інших видів сільськогосподарської продукції; зберігання плодово-ягідної продукції (у тому числі поглибленої переробки), заморозка та транспортування у різні райони України та за її межами тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на спростування вказаних доводів податкового органу позивач надав суду документи, які свідчать про отримання послуг від сторонніх організацій, які потребували використання паливно-мастильних матеріалів: копію договору оренди майна від 01 квітня 2006 року з ВАТ «Московський», акти прийому-передачі майна до договору оренди, акти прийому-передачі виконаних робіт за червень, вересень, жовтень 2006 року за вказаним договором, акти прийому - передачі виконаних робіт з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Василишиним С.І. за квітень, травень, червень 2006 року, акти прийому -передачі виконаних робіт з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Ткачовим М.В. за травень 2006 року.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій, придбання паливно-мастильних матеріалів зумовлена об'єктивними причинами, які виникали в процесі господарської діяльності позивача.

Пунктом 1.32 статті 1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій у відповідності до приписів чинного законодавства обґрунтовано зроблено висновок щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 31453,88 грн., як наслідок, неправомірність висновків податкового органу про донарахування ТОВ «Восточная фруктовая компания»податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 7863,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3931,50 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що позивачем було реалізоване насіння соняшника за цінами, нижчими від звичайних, чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, зокрема: 19 листопада 2006 року ТОВ «Восточная фруктовая компанія»реалізувало насіння соняшника згідно податкової накладної № 84 ТОВ АПК «Надія»у кількості 5963 кг за ціною 0,81667 на суму 4870,50 грн. (без податку на додану вартість), тоді як в той же день товариством було реалізовано насіння соняшника згідно податкової накладної № 84/1 ТОВ «Прагнум»у кількості 41990 кг за ціною 0,72250 грн. на суму 30337,78 грн. (без податку на додану вартість); 21 листопада 2006 року ТОВ «Восточная фруктовая компанія»реалізувало насіння соняшника згідно податкової накладної № 86 ТОВ АПК «Надія»у кількості 77340 кг за ціною 0,81667 на суму 63161,00 грн. (без податку на додану вартість), тоді як в той же день товариством було реалізовано насіння соняшника згідно податкової накладної № 85/1 ТОВ «Прагнум» у кількості 20160 кг на суму 14565,60 грн. (без податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг)

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з абзацом 1 підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Положеннями підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Таким чином, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів, якість товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладені господарські операції щодо купівлі-продажу насіння соняшника між позивачем та ТОВ АПК «Надія», ТОВ «Прагнум», з урахуванням того, що податковий орган не звертався із запитом щодо застосування звичайної ціни у відповідності до вимог підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Куп'янська ОДПІ Харківської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

Суддя Л.І. Бившева