Ухвала суду № 24894525, 20.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2012 р. м. Київ К-29744/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року по справі № А23/9(А38/73/АЗ 38/242) за позовом Приватного підприємства «Енергопромресурс»до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Енергопромресурс»до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Дніпродзержинської державної податкової інспекції: №0001702301/0/5468 від 24.03.2004 про нарахування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства на суму 81279,00грн.; №0001712301/0/5467 від 24.03.2004 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»№72 від 19.02.1991 в сумі 28500,00грн.; визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську №33 від 02.11.2004 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001702301/0/5468 від 24.03.2004 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 43066,06грн. з яких 28710,71грн. основний платіж та 14355,35грн. штрафні санкції. Позовні вимоги про визнання в частині визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську №33 від 02.11.2004 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу залишено без розгляду. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, в частині задоволення позовних вимог суди виходили з того, що визнання в судовому порядку недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ само по собі не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 13.07.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.10.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.24 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі-Закон №168/97-ВР), ст. 86, 70 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту акта №107/31330025 від 22.03.2004, складеного за результатом комплексної планової перевірки Приватного підприємства «Енергопромресурс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 01.01.2004, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001702301/0/5468 від 24.03.2004 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 248528,00грн. в тому числі 167249,00грн. основного платежу та 81279,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001712301/0/5467 від 24.03.2004 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій на підставі п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки»в сумі 28500,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: необґрунтовано включено до податкового кредиту податкові накладні ПП «Дон-Промтехніка», ТОВ «Дан», ПП. «Агропромснаб», оскільки рішенням суду визнані недійсними свідоцтва платника податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача; та порушення п.2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України»№72 від 19.02.1991, яке полягало у видачі готівки під звіт без звітування щодо раніше виданих коштів на суму 114000,00грн.

02.11.2004 відповідачем прийнято рішення № 33 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, відповідно до якого відповідачем з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають, у власності позивача в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків. Відповідно до підпункту 7.4.1 статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон №168/97-ВР визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

До того ж згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, а порушення контрагентами позивача податкового законодавства, на думку судової колегії, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Помилковим є твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Дон-Промтехніка», ТОВ «Дан», ПП. «Агропромснаб»згідно рішення суду, оскільки за приписами ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» оскільки правовими наслідками визнання недійсними установчих документів є скасування державної реєстрації та подальша ліквідація цієї юридичної особи у встановленому законом порядку, згідно з яким підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення спірних господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП «Дон-Промтехніка», ТОВ «Дан», ПП. «Агропромснаб» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ С.Е. Острович

Суддя Т.М. Шипуліна