Ухвала суду № 24894163, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ К-5460/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року

у справі № 02-7/1078-11/468/08-АП

за позовом Товарної біржі «Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товарна біржа «Дніпро»(далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення № 0000211702/0 від 10 квітня 2007 року.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2008 року в адміністративному позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є податковим агентом щодо доходів, отриманих фізичними особами -продавцями транспортних засобів, за угодами, зареєстрованими на Товарній біржі «Дніпро».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року апеляційну скаргу Товарної біржі «Дніпро»задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2008 року скасовано. Адміністративний позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000211702/0 від 10 квітня 2007 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну перевірку Товарної біржі «Дніпро»з питань правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб від операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 23/17-2/25476985 від 28 березня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000211702/0 від 10 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 93 052,62 грн. (31 017,54 грн. -основний платіж, 62 035,08 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.15 статті 1, пунктів 12.1., 12.3, 12.4 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 889-IV), оскільки, податок з доходів фізичних осіб від операцій з продажу нерухомого майна по шістнадцяти угодам нараховувся виходячи з договірної ціни кожної угоди в 100,00 грн., а не від оціночної вартості об'єкта рухомого майна, визначеної в порядку, передбаченому Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV податковий агент -це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента -юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Закону № 889-IV, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 12.5 статті 12 Закону № 889-IV передбачено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Відповідно до частини 7 статті 279 Господарського кодексу України, частин 3, 4 статті 1 Закону України від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ «Про товарну біржу»товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Правовий статус товарної біржі свідчить про те, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а, отже, не є посередництвом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, товарна біржа не є посередником з продажу, обміну рухомого майна, то вона, відповідно, не може бути податковим агентом.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.