Ухвала суду № 24893616, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ К/9991/20901/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Весельської Т.Ф., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури м. Києва, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо розгляду його звернень про неправомірні дії працівників міліції та зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати МВС України в м. Києві:

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові об'єктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання скарги за №О-3265 від 08.10.2010 року, скарги за №О-13 від 05.01.2011 року, скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27.01.2011 року;

- повідомити позивача про результати перевірки його звернення до Народного депутата України Катеринчука М.Д., яке він за належністю своїм зверненням за вих. №1249/10-261094 від 20.12.2010 року надіслав до МВС України;

- задовольнити 5 питання скарги інформаційного запиту за №О-21 від 27.01.2011 року про надання інформації: ознайомлення з матеріалами службового розслідування та їх фотографування (відповідно частині 9 статті 35 Закону України «Про інформацію», статей 18, 19 Закону України «Про звернення громадян»).

Зобов'язати прокуратуру м. Києва:

- застосувати заходи прокурорського реагування та здійснити прокурорський нагляд за додержанням законності при проведенні службових розслідувань відповідачем 3, прокуратурами Печерського та Шевченківського районів;

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові об'єктивні обґрунтовані відповіді на виділені питання у скарзі №4817 від 03.11.2010 року; в скарзі до Генеральної прокуратури України за №41 від 24.11.2010 року, яка супровідним листом від 30.11.2010 року №19р за №19161562-1 вих. направлена за належністю до прокуратури м. Києва, в скарзі за №576 від 10.02.2011 року;

- надавати позивачу письмові обґрунтовані відповіді на питання послідуючих звернень, так як ним в порушення статті 8 Закону України «Про звернення громадян»у відповіді за №О4/2/2-1432-10 від 11.02.2011 року було вказано про припинення переписки з питань, які взагалі не розглядались відповідачем 2, а інші не розглядались по суті.

Зобов»язати ГУМВС України в м. Києві:

- надати письмову відповідь рішення за результатами розслідування, ознайомити позивача з матеріалами службових розслідувань та сфотографувати їх (УГБ, ІзОС ГУМВС України в м. Києві) відповідно Інструкції (Наказ МВС України №552 від 06.12.1991 року), статті 18 Закону України «Про звернення громадян», статті 35 Закону України «Про інформацію», провести повноцінне службове розслідування;

- надати позивачу, відповідно до законодавства, письмові об'єктивні обґрунтовані відповіді на виділенні питання заяви за №О-1321-оп від 18.10.2010 року, скарги за №О-1383-оп від 02.11.2010 року, скарги (інформаційного запиту) за №О-1383 оп/1 від 0311.2010 року, скарги від 24.11.2010 року;

- задовольнити інформаційний запит позивача за №О-1420-оп від 11.11.2010 року та витребувати файли дзвінків з мобільного телефону 098 3350198 на лінію «102»ІзОС ГУМВС України в м. Києві.

Крім того, просив стягнути з ДКУ на користь позивача компенсацію за моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю МВС України, Прокуратури м. Києва, ГУ МВС України в м. Києві 4 000,00 грн. з кожного відповідача, загалом 12 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням ОСОБА_4 №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 0211.2010 року, №О-1383-оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року. Зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві ознайомити ОСОБА_4 з матеріалами перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 02.11.2010 року, №О-1383 оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням позивача №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 0211.2010 року, №О-1383-оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року. та зобов'язання ГУ МВС України в м. Києві ознайомити позивача з матеріалами перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 0211.2010 року, №О-1383-оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», - скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. В решті постанову залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з Конституцією України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина 2 статті 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. № 393/96-ВР ( далі по тексту Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Порядок розгляду заяв визначений статтею 15 Закону № 393/96-ВР. Згідно з нею органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частина 1 ст.19 Закону № 393/96-ВР встановлює обов'язок органу (посадової особи) об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 393/96-ВР визначено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень вони в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, скаргу позивача від 08.10.2010 року до МВС України №О-3265 листом МВС України №6/6-О-2051 від 13.10.2010 року надіслано до ГУ МВС України в місті Києві для проведення перевірки викладених у ній відомостей, при необхідності вжиття відповідних заходів реагування та надання відповіді. Листом 09.11.2010 року №14/1-О-967 ГУ МВС України в місті Києві повідомило позивача про результати розгляду скарги і проведення по ній щодо інспекторів патрульної служби РПС Печерського РУГУ МВС України, службового розслідування і притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Тобто своєчасно надано повну, змістовну та обґрунтовану відповідь. Такі ж відповіді, з долученням висновку службового розслідування, надавалися позивачу на його звернення від 06.12.2010 року до Народного депутата України Катеринчука М.Д. (а.с.111,112, 114, 116-128); від 05.01.2011 року до МВС України щодо неналежного розгляду його попередніх скарг №О-13 (а.с.153 ,155) ; від 27.01.2011 року до МВС України про неправомірні дії з боку знімальної групи телепередачі «Караоке на майдані»та працівників охорони телеканалу «СТБ», а також про неналежний розгляд попередніх його звернень до органів внутрішніх справ (а.с.130-135).

З матеріалів справи також вбачається, і наявними в ній доказами підтверджується, що позивачу надавалися повні та змістовні відповіді на його наступні інформаційні запити, заяви та скарги: від 18.10.2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1321-Оп, яке передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-983/1; від 02.11.2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1383-Оп, яке передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071 (а.с.11); від 03.11.2010 року до ГУ МВС України в м. Києві реєстраційний №О-1071/1 (а.с.12), на яке листами №№ 14/1-О-983/1, 14/1-О-1071 та 14/1-О-1071/1 від 09.11.2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено позивача про те, що його звернення розглянуто; за результатами розгляду проведено службове розслідування, інспекторів патрульної служби притягнуто до дисциплінарної відповідальності, матеріали службового розслідування направлено до прокуратури Печерського району м. Києва для надання правової оцінки діям працівників міліції (а.с.197-199); від 11.11.2010 року до ГУ МВС України в м. Києві за №О-1420-Оп, передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/3 (а.с.9) та від 24.11.2010 року за №О-1472 , передане на виконання до управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві з присвоєнням реєстраційного №О-1071/4 (а.с.10), на які листами №№ 14/1-О-1071/2, 14/1-О-1071/3 та 14/1-О-1071/4 від 10.12.2010 року ГУ МВС України в м. Києві повідомлено позивача , що його звернення розглянуто; за результатами проведеного службового розслідування будь-яких порушень з боку працівників міліції не виявлено (а.с.192).

Колегія суддів погоджується з висновками судів в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України під час розгляду та надання відповідей на звернення позивача; визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо порушення порядку проведення службового розслідування, ненадання відповідей на звернення, а також в частині висновків судів щодо правомірності дій прокуратури м. Києва, оскільки скаргу позивача №4817 від 03.11.2010 року листом прокуратури м. Києва №04/2/2-Р-10 від 09.11.2010 року передано на вирішення до прокуратури Печерського району м. Києва, якою позивачу листами №№3667з10, 3698з10, 3799з10, 3988з10 від 18.11.2010 року надано відповідь. На звернення №41 від 24.11.2010 року, яке листом Генеральної прокуратури України №19 від 30.11.2010 року надіслано до Прокуратури м. Києва, останньою надано відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 06.12.2010 року. На звернення №576 від 10.02.2011 року Прокуратурою м. Києва надана відповідь листом №04/2/2-1432-10 від 11.02.2011 року.

Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо ненадання для ознайомлення позивачу матеріалів перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням позивача №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 0211.2010 року, №О-1383-оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року. та зобов'язання ГУ МВС України в м. Києві ознайомити позивача з матеріалами перевірки, проведеної ГУ МВС України в м. Києві по зверненням №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 0211.2010 року, №О-1383-оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звертаючись до ГУ МВС України в м. Києві №О-1321-оп від 18.10.2010 року, №О-1383-оп від 02.11.2010 року, №О-1383 оп/1 від 03.11.2010 року, №О-1420-оп від 11.11.2010 року та від 24.11.2010 року, просив надати йому можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування та зняти з них копії шляхом фотографування.

Порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян, а також контролю за його дотриманням визначається Положенням про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, яке затверджене наказом МВС України від 10.10.2004 N 1177 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 р. за N 1361/9960).

Відповідно до п.7.3 даного нормативно-правового акту розгляд скарг громадян на дії працівників органів внутрішніх справ проводиться в порядку, передбаченому цим Положенням.

Пунктом 7.4 вказаного Положення встановлене, що за кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб. Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова або усна відповідь (за його бажанням).

У разі, якщо під час розгляду скарги громадянина постає питання про накладення дисциплінарних стягнень на працівників міліції у зв'язку з недотриманням ними службової дисципліни, відповідні відносини регулюються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Відповідно до ст.14 цього Статуту начальник призначає службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.

Отже, питання притягнення посадових осіб органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності не відноситься до сфери правовідносин, які регулюються відповідно до положень Закону № 393/96-ВР, а регулюється спеціальними нормами.

Порядок проведення службового розслідування встановлений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 06.12.1991 № 552.

Відповідно до п.14.7 Інструкції посадова особа, що проводить службове розслідування зобов'язана скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівника органу внутрішніх справ або його заступника. Ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилось, за бажанням на те останньої. якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці (п.14.8.).

Відповідно до п.15.3 Інструкції особі, у відношенні якої проводиться службове розслідування, надано право знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком, а з дозволу керівника, що призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, яка його стосується, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної та службової таємниці.

Особа, якій скоєним працівником органів внутрішніх справ порушенням заподіяна моральна, фізична або матеріальна шкода (потерпілий), має право при проведенні службового розслідування давати усні чи письмові пояснення, надавати докази, заявляти клопотання та відводи, подавати скарги на дії особи, що проводить службове розслідування, а також на прийняте рішення по результатах розслідування ( п.16).

Таким чином, зазначена особа не наділена правом знайомитися з матеріалами службового розслідування.

Вказаний порядок не суперечить положенням статті 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Тобто зазначена норма не визначає право на інформацію, як безумовне, визначаючи певні обмеження. Також, згідно зазначеного закону не є інформацією з відкритим доступом службова інформація та інформація , що містить державну таємницю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в даній частині розгляду справи суд першої інстанції помилково відніс матеріали службового розслідування до категорії інформації з відкритим доступом та невірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин. Рішення суду апеляційної інстанцій викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на норми чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини та відповідають чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури м. Києва, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Державного казначейства України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

О.Ф.Ситников