Ухвала суду № 24893168, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-23901/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010р.

у справі №2а-7647/08/2070

за позовом Приватного підприємства «Евріка» (надалі -ПП «Евріка»)

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (надалі -ДПІ у Краснокутському районі Харківської області)

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватна виробничо-комерційна фірма «Агро»(надалі -ПВКФ «Агро»)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Краснокутському районі Харківської області від 18.07.2008р. №0000791501/0 та від 17.09.2008р. №0001301501/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області від 18.07.2008р. №0000791501/0 та від 17.09.2008р. №0001301501/0; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації позивача за квітень 2008р., про що складено акт №248/5/1501-30957141 від 11.07.2008р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.1.4 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 10174,50грн.

На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2008р. №0000791501/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10174,50грн., у т.ч. 9690,00грн. -основного платежу та 484,50грн. штрафних санкцій.

В подальшому, податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку звітності позивача з податку на прибуток, про що складено акт №358/9/150-30957141. За висновками зазначеної перевірки встановлено, що в ході співставлення р.01.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2008р. з сумарним значенням загальних обсягів поставки за січень-червень 2008р. підприємством занижено дохід від продажу товарів на 48450,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2008р. №0001301501/0, яким визначено зобов`язання з податку на прибуток сумі 12719,00грн. у т.ч. за основним платежем - 12113,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -606,00грн.

Крім того, 08.12.2008р. була проведена планова виїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2008р., про що складено акт 487/32/30957141.

З акту перевірки вбачається, що до декларації за квітень 2008р. позивачем надавалась розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, однак поставки на адресу ПВКФ «Агро»не відображено.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для визначення позивачеві вказаних вище податкових зобов'язань є заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок недекларування сум від продажу борошна ПВКФ «Агро»і відсутність відображення ПДВ від здійснених операцій у декларації з податку на додан уавртість за квітень 2008р. Вказані порушення податковий орган обґрунтовує співставленнями даних податкової звітності на рівні ДПА України, за яким встановлено, що ПВКФ «Агро»віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі поставки товару від позивача, а останній вказану операцію у своєму обліку не відобразив.

При цьому, позивач заперечував проти того, що ним здійснювалась господарська діяльність із ПВКФ «Агро»щодо поставки сільськогосподарської продукції. Складання жодних бухгалтерських документів за участю ПВКФ «Агро»позивач також не визнавав.

Судами також встановлено, що директор ПВКФ «Агро»із директором ПП «Евріка»особисто не зустрічався і раніше господарських відносин не підтримував.

Разом з тим, відповідно до п. 2.3.4 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №237 від 10.08.2005р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб господарювання.

Крім того, відповідач не заперечує, що за результатами перевірки ДПІ було відмовлено в порушення кримінальної справи, оскільки правоохоронні органи встановили правомірність віднесення ПВКФ «Агро»суми до податкового кредиту.

Згідно приписів ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак