Ухвала суду № 24893123, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-32918/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010р.

у справі №2а-16161/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будматеріали» (надалі -ТОВ «Максіма-твін»)

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі -Слов'янська ОДПІ Донецької області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень Слов'янської ОДПІ Донецької області від 05.05.2010р. №0001182341/0 та №0001192341/0. Також, позивач просив визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки та висновки працівників податкового органу, викладені в акті перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010р., позов було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ Донецької області від 05.05.2010р. №0001182341/0 та №0001192341/0. В задоволенні решти частини позову відмовлено. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 1,70грн.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі направлення від 09.04.2010р. №000325 контролюючим органом була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09. 2009р., з урахуванням планової виїзної перевірки, яка оформлена актом №594/23-3-06959732 від 02.02.2010р., про що складено акт від 21.04.2010р. №2533/23-3-06959732.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, в ході перевірки податковий орган встановив наступні порушення:

- позивач не провів корегування вартості тари, щодо якої відсутні документи на підтвердження використання її у власній господарській діяльності, що призвело до заниження суми приросту вартості запасів на суму 886457,00грн.;

- не у повному обсязі проведено корегування вартості паливно-мастильних матеріалів та матеріалів на поліпшення власних основних фондів, в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 444,00грн.;

- віднесено до складу податкового кредиту вартості придбаних активів (тари), які не використані у господарській діяльності підприємства, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 176722,00грн.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2010р.:

- №0001182341/0 яким визначено зобов`язання з податку на прибуток в сумі 225324,00грн., у т. ч. 160296,00грн. основного платежу та 65028,00грн. штрафних санкцій;

- №0001192341/0, яким визначено зобов'язання з податку додану вартість в розмірі 189253,50грн., у т. ч. 126169,00грн. основного платежу та 63084,50 грн. штрафних санкцій.

Так, відповідно до ст.ст.8, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 11 зазначеного Закону, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до пункту 4.3. зазначеного Порядку, підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.

Згідно із пунктом 4.4. вказаного вище Порядку, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

При цьому, у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки посадовими особами позивача не підписаний, відмітка суб'єкта господарювання про відмову в його підписанні відсутня.

Матеріали справи містять лише акт від 09.04.2010р. №100/23-3-06959732 про відсутність посадових осіб, в якому зазначено, що при здійсненні перевірки за фактичною адресою позивача з метою вручення наказу та направлення на проведення позапланової виїзної перевірки, посадові особи позивача були відсутні, лист про податкового органу про надання пояснень та копій первинних документів №14855/10/23-313 від 09.04.2010р. заступник головного бухгалтера Михайловська Т.С. отримати відмовилась.

Однак, акт відмови посадових осіб від підписання акта перевірки, запис про це на останній сторінці акту, акт відмови від отримання акту перевірки, поштове повідомленням про вручення акта перевірки, а також акт про неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта позапланової виїзної перевірки у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про не дотримання податковим органом приписів 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо підстав проведення позапланової виїзної перевірки, умов допуску до її проведення, встановлених статтею 112 вказаного Закону, а також вимоги щодо порядку оформлення її результатів, встановлені пунктами 4.3., 4.4., 4.7., 4.8. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

Стосовно порушень, виявлених в ході проведення перевірки, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що під час судового розгляду справи висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Так, в акті зазначено, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заниження суми приросту балансової вартості запасів на сума 883613грн., відбулося в результаті не проведення корегування тари, використання якої не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Такі первинні документи (калькуляції, технічні умови, гости тощо) відсутні. У видаткових накладних та податкових накладних відсутні особливі умови відвантаження крейди, тобто не вказано у первинних документах у якому виді відвантажується товар, вид, наявність та кількість пакувальної тари. Списання тари (контейнерів, піддонів, мішків) не підтверджено первинними документами. Акти списання складені комірником підприємства та відображені в зворотно-сальдових відомостях по рахунках «Тара і тарні матеріали». Акти списання тари керівником підприємства не затверджені, технічний регламент, технічні умови, стандарти, калькуляції, класифікатори та інші первинні документи підтверджуючі обґрунтованість списання не надані. Таке використання ТМЦ, згідно акту перевірки, проводиться шляхом включення вартості цих ТМЦ по графі 4 «Запаси, використані не у господарській діяльності»додатка К1/1 Таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»декларації з податку на прибуток. Дане порушення було встановлено при співставленні зворотно-сальдових відомостей по рахунку 207 «Тара і рані матеріали», 206 «Готова продукція»з первинними документами (актами списання тари, актами випуску готової продукції).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що первинні документи, які підтверджують списання тари (калькуляція, технічні умови, гости тощо) відсутні. Акти списання тари керівником підприємства не затверджені, технічний регламент, технічні умови, стандарти, калькуляції, класифікатори та інші первинні документи підтверджуючі обґрунтованість списання не надані. Тобто, за змістом акту перевірки, акти списання тари, які не затверджені керівником підприємства не є належним підтвердженням списання тари.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів.

Пунктом 6.4. цього наказу встановлено, що вартість тари при вибутті включається до виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, тара для фасування крейди придбавалась позивачем у ТОВ «Металл-сервіс» за договором поставки №0506-06 від 01.07.2006р., ТОВ «Торговий дім «Технотон»за договором №11 від 15.01.2008р., ТОВ «Торгівельно-комерційна фірма «Інтеркопмлект»за договором купівлі-продажу від 04.02.2008р., ТОВ «Хімагроконтінентгрупп ЛТД»за договором купівлі-продажу від 01.11.2008р., ТОВ «ПАОК»за договором №5-01/15 від 15.07.2009р., ТОВ «Технотон-плюс»за договором №12 від 15.09.2009р., про що свідчать, зокрема, відповідні податкові накладні.

Відповідно до пункту 6.7. зазначеного наказу, матеріально відповідальна особа у порядку, встановленому наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», у визначений термін подає до бухгалтерської служби матеріальний звіт з усіма первинними документами з надходження та вибуття тари.

Відповідно до пункту 6.8. наказу, непридатна для використання тара може бути списана за актом про її ліквідацію, який затверджується керівником підприємства.

В матеріалах справи містяться акти на списання по рахунку 204 «Тара і тарні матеріали»за період з липня 2008р. по вересень 2009р., складені комісією у складі працівників підприємства позивача та затверджені директором підприємства.

Зазначені акти списання відповідають даним додатку №2 до акту перевірки №2533/23-3-06959732 від 21.04.2010р. «Розрахунок списання тари за бухгалтерським обліком ТОВ «Будматеріали». Крім того, з ату перевірки вбачається, що податковим органом були досліджені зворотно-сальдові відомості по рахунку 204 «Тара і тарні матеріали», в яких також відображені зазначені акти списання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість тари включена позивачем до валових витрат на виробництво готової продукції (крейди), як таку, що використовується для затарювання готової продукції, згідно з вимогами пункту 6.4. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 та ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Акти списання затверджені керівником підприємства, отже, відповідають вимогам пункту 6.8. наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. №2 та мають ознаки первинних документів, встановлені статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Приписами п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно довідки Державного комітету статистики України, господарська діяльність позивача пов'язана з добуванням крейди. Отже, витрати на її фасування прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підлягають коригування шляхом перерахунку за п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відображенню у графі 4 таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно встановлено порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 вказаного Закону, оскільки витрати, пов'язані з господарською діяльністю не підлягають коригуванню.

Крім того, висновки податкового органу про неправомірність коригування запасів з використання паливно-мастильних матеріалів для легкового автомобіля оскільки зазначені витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача також спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься договір оренди автомобіля від 20.09.2007р., згідно з яким позивач орендує автомобіль марки MITSUBISHI SPASE STAR, 2003р. строком на три роки до 20.09.2010р. За умовами договору орендар зобов'язується за свої кошти забезпечувати автомобіль паливно-мастильними матеріалами, сплачувати всі податки і збори та інші платежі, необхідні в процесі його експлуатації та сплачувати орендодавцю щомісячно по 700 грн.

В матеріалах справи також містяться подорожні листи службового легкового автомобіля за період з липня 2008р. по вересень 2009р., які свідчать про використання автомобіля марки MITSUBISHI АН 3272 для службових поїздок.

Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998р. №74 встановлений єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми №3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Відповідно до пункту 1.3. зазначеної Інструкції, підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів є подорожній лист службового легкового автомобіля, типова форми №3 якого також затверджена зазначеним наказом Держкомстату України від 17.02.1998р. №74.

Враховуючи наведені норми законодавства та надані суду подорожні листи, суд приходить до висновку, що автомобіль марки MITSUBISHI АН 3272 протягом 4 кварталу 2008р. використовувався позивачем для службових поїздок. Отже, витрати на пальне, використане з метою експлуатації цього автомобіля та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, згідно вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відноситься до складу валових витрат нарахованих протягом 4 кварталу 2008 року у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Правовою підставою визначення податку на додану вартість є віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за тару (контейнери, піддони, мішки), списання яких не підтверджено первинними документами.

Згідно за приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Натомість, в матеріалах справи містяться податкові накладні, отримані позивачем, які свідчать про придбання тари у зазначених юридичних осіб, які підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак