Ухвала суду № 24893105, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ К/9991/5404/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2-а-3631/10/2170

за позовом Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі -відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001142301/0 від 06 липня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Вендельн Україна» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Вендельн Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період: лютий 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року та серпень 2009 року, за результатами якої складено акт № 383/23-020/23702294 від 23 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001142301/0 від 06 липня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 231 955,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгу постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на лист Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 298/7/2300 від 15 лютого 2010 року, відповідно до якого Приватне підприємство «Агроплюс», яке є постачальником позивача по другому ланцюгу постачання, має стан платника «11»- припинено, але не знято з обліку.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва № 4756/7/07-113 від 20 квітня 2010 року провести перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремзбуд», яке є постачальником позивача по шостому ланцюгу постачання, неможливо, оскільки, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29 вересня 2009 року у справі № 5/177/09 вказане підприємство ліквідовано, а 21 жовтня 2009 року знято з обліку.

Згідно з листом Каховської об'єднаної державної податкової інспекції № 4196/7/23-2 від 28 травня 2010 року угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАС Агротранс»та Селянським фермерським господарством «Росток-Агро», які є постачальниками позивача відповідно по другому та третьому ланцюгах постачання, актом перевірки № 202/23/30144651 від 30 квітня 2010 року визнано нікчемною.

Крім того, Свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Бегі», яке є постачальником позивача по п'ятому ланцюгу постачання, анульовано 26 травня 2008 року. Також, зазначене підприємство має стан «23»- місцезнаходження не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДП «Вендельн Україна» включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаного у контрагентів товару, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

При цьому, судами встановлено, що відповідач не посилався на факт безтоварності господарських операцій між позивачем та суб'єктами господарювання, у яких він безпосередньо придбавав товар. Навпаки, ДПІ у Білозерському районі Херсонської області в акті перевірки підтверджено факт придбання позивачем товару у постачальників по першому ланцюгу постачання: Приватного підприємства Науково-виробничого підприємства «Норма-Хім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Галаганівський Елеватор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Адель Експо»та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Агрохімпродукт ЛТД».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Доводи відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання колегія суддів відхиляє, оскільки, пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно з Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.