Ухвала суду № 24893073, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2012 р. м. Київ К-59045/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року

у справі № 32/574-25/513-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мемо»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мемо»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 687/23-8/32386304 від 22 червня 2004 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 29 липня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року апеляційну скаргу ТОВ «Мемо»задоволено. Постанову Господарського суду м. Києва від 29 липня 2008 року скасовано та ухвалено нову, якою задоволено позовні вимоги. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 687/23-8/32386304 від 22 червня 2004 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду м. Києва від 29 липня 2008 року.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Мемо» за період з 17 лютого 2003 року по 01 січня 2004 року, за результатами якої складено акт № 338/23-7/32386304 від 18 червня 2004 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 687/23-8/32386304 від 22 червня 2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 030 324,00 грн. (3 343 442,00 грн. -основний платіж, 6 686 882,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР), оскільки, виплати виграшів (доходів) осіб (гравців) на загальну суму 11 144 806,00 грн. не підтверджено витратами цих осіб (гравців), а саме: не відображено в журналі (книзі) обліку виграшів та витрат осіб.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неведення журналу не є підтвердженням неутримання податку позивачем з гравців.

При цьому, на думку Київського апеляційного адміністративного суду, підтвердженням реальних витрат та виграшів гравця є також чек, який видається гравцю після купівлі гральних фішок.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону № 334/94-ВР будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з таким виграшем, але не більше суми такого виграшу.

Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу встановлюються центральним податковим органом України.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядку звітності суб'єктів грального бізнесу, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 січня 1998 року № 35 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), підприємства і організації всіх форм власності та громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, зобов'язані забезпечити встановлений цим Порядком податковий облік виграшів та витрат осіб, а також порядок звітності суб'єктів грального бізнесу у зв'язку з виплатою особі виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) та утримуванням і внесенням до бюджету 30 відсотків від суми прибутку.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що придбання особами фішок (жетонів) здійснюється тільки через належним чином зареєстрований ЕККА в національній валюті України з виданням чека, який повинен зберігатись до закінчення гри. В чеку відображається назва платника податку, реєстраційний номер ЕККА, назва операції (продаж, купівля), кількість проданих фішок (жетонів), їх ціна в національній валюті України та загальна сума, номер касового чека, заводський номер ЕККА, дата та час видання чека.

Відповідно до абзацу 5 статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) електронний контрольно-касовий апарат -це реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування найменування і ціни товарів (послуг) та облік їх кількості, друкування розрахункових та інших звітних документів.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку передбачено, що після закінчення гри в межах робочого дня особа зобов'язана зробити заяву про результати своєї гри шляхом надання оператору каси всіх чеків за придбані фішки (жетони) та залишку невикористаних або виграних фішок (жетонів), що дає право обміну їх на готівку та видачу прибутку. Чеки за фішки (жетони), що були придбані в попередні робочі дні, для підрахунку витрат за поточний робочий день оператором каси не приймаються.

Оператор-касир отримує чеки від особи та підраховує витрати особи, а по наданих фішках (жетонах) -його виграш (доход). Якщо виграш (доход) особи є меншим від понесених витрат або дорівнює їм, то оператор-касир купує фішки (жетони) за готівку у національній валюті України. Коли виграш (доход) особи перевищує витрати, оператор-касир встановлює цю різницю і повідомляє особу про суму прибутку. Після утримання податку у розмірі 30 відсотків від цієї суми особі виплачується 70 відсотків від суми прибутку.

У разі відсутності у особи чека на придбання фішок (жетонів) всі надані оператору-касиру фішки (жетони) враховуються як виграш (доход).

У випадку купівлі залишків фішок (жетонів) оператор видає такий самий касовий чек, як і при придбанні фішок (жетонів). Цей чек буде відрізнятися тільки назвою операції -«купівля».

Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

При цьому, пунктом 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В даному випадку, первинними документами, на підставі яких в подальшому визначаються витрати підприємства є фіскальні звітні чеки та контрольні стрічки, роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 9 Порядку оператором-касиром провадиться журнал (книга) обліку виграшів та витрат осіб за встановленою формою, із зазначенням таких даних: номер за порядком; дата та час видачі прибутку, що підлягає виплаті; номери чеків особи на придбання фішок (жетонів) та їх загальна сума; кількість фішок (жетонів) за кожним номіналом в національній валюті України та їх загальна сума; сума виграшу; сума прибутку, що підлягає оподаткуванню; утримано з прибутку 30 відсотків (грн.); прибуток, що підлягає виплаті; підпис особи; підпис оператора-касира.

Після запису зазначених відомостей в журнал (книгу) обліку виграшів та витрат осіб, чек повертається особі.

Таким чином, є обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що дані журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб можуть братись за основу під час визначення об'єкта оподаткування податком на доходи осіб (гравців) лише в тому випадку, якщо в ньому знайшли достовірне відображення всі первинні бухгалтерські документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

При цьому, судом першої інстанції на підставі акту перевірки встановлено, що при порівнянні даних журналу (книги) обліку виграшів та витрат осіб з даними, зазначеними в контрольних стрічках реєстратора розрахункових операцій, виникла розбіжність на суму в розмірі 11 144 806,00 грн. Тобто, до вказаного журналу виплати виграшів (доходів) та витрати осіб (гравців) на суму в розмірі 11 144 806,00 грн. касиром казино ТОВ «Мемо»занесені не були.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що виплата виграшів (доходів) осіб (гравців) на суму в розмірі 11 144 806,00 грн. не підтверджена витратами цих осіб (гравців).

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2009 року, а постанову Господарського суду м. Києва від 29 липня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.