Ухвала суду № 24893049, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-31620/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010р.

у справі №2а-1431/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» (надалі -ТОВ «Автоком»)

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова (надалі -ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова №0003121502/2 від 16.09.2009р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова №0003121502/2 від 16.09.2009р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено камеральну перевірку позивача по декларації з ПДВ за березень 2009р., про що складено акт №2470/15-222/31942314 від 06.05.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009р. суми сплаченого податку, що підтверджені податковими накладними, виписаними у 2008р., що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 17522,52грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2009р. №0002401502/0, яким визначено зобов`язання з податку додану вартість на загальну суму 21027,02грн. у т.ч. за основним платежем - в розмірі 17522,52грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -3504,50грн.

В порядку апеляційного узгодження суми визначеного зобов'язання скарга платника податку частково задоволена, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009р. №0003121502/1, яким зобов'язання з податку на додану вартість зменшено та визначено на загальну суму 18398,65грн., у т.ч. 17522,52грн. за основним платежем, 876,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, матеріали справи свідчать, що до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2009р. позивачем включено суми в розмірі 17522,52грн. на підставі податкових накладних виписаних: ПП «Агентство стратегічного партнерства»в лютому 2008р. на суму поставки 5979,25грн. (ПДВ - 1195,85грн.); ПП «АЗЧ-Сервіс»у березні 2008р. на суму поставки 266,80грн. (ПДВ - 53,36грн.); АТ «Охоронне агентство «Альфа-Х»у січні 2008р. на суму поставки 437,83грн. (ПДВ 87,57грн.); ТОВ «МЛС Авто»у грудні 2007р. на суму поставки 64112,11грн. (ПДВ 12822,41грн.); ТОВ «Автоград-Донецьк»у січні 2008р. на суму поставки 100,00грн. (ПДВ 20,00грн.); ПП «Агросила»у лютому 2008р. на суму поставки 16716,67грн. (ПДВ 3343,33грн.).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця в двох примірниках, один з яких (оригінал) надається покупцю, а копія залишається у продавця.

Стосовно твердження відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на податковий кредит за податковими накладними по першій події (сплата продавцю вартості отриманих товарів), а отже, не має права на включення сум по цим податковим накладним до податкового кредиту, суд визнав такі твердження безпідставними. Як випливає зі змісту ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вказана норма передбачає право, а не обов'язок платника податку звернутись до податкового органу за місцем своєї реєстрації у разі відмови постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні податкової накладної, або порядку її заповнення.

Крім того, судами попередніх інстанцій в ході судового розгляду справи були досліджені реєстри отриманих податкових накладних ТОВ «Автоком», серед яких податкові накладні, виписані у 2008р., і які були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2009р., в реєстрах за 2008р. не значаться.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що підприємство має право відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно дати отримання таких податкових накладних від своїх контрагентів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак