Ухвала суду № 24893045, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-28387/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010р.

у справі №2а-3567/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Гевіс» (надалі -ТОВ «СП Гевіс»)

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (надалі -ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Краматорську Донецької області від 04.02.2010р. №0000181502/0/4845 та №0000171502/0/4846.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010р., позов було задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську Донецької області від 04.02.2010р. №0000181502/0/4845 та №0000171502/0/4846; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом 19.01.2010р. було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «СП Гевіс»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009р., про що складений акт перевірки №60/15-2-14324054.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2009р. на суму 77324,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2009р. на 48142,00 грн. Крім того, за висновком перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у податковій декларації за листопад 2009р. на суму 15637,00грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010р.:

- №0000181502/0/4845, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57770,00грн., в т. ч.: основний платіж -48142,00грн., штрафні санкції -9628,40грн.;

- №0000171502/0/4846, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15637,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість»слугувала інформація, надана податковому органу відділом податкової міліції, та акт попередньої планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 10.09.2009р. №2203/23-2-14324054, яким не встановлено фактичного власного виробництва ТОВ «СП Гевіс». Підтвердженням цього факту виступили: відмова позивача надати технічну документацію щодо виробництва продукції та норми списання сировини та матеріалів, а також те, що на момент перевірки обладнання не працювало та було запаковане у плівку. Отже, на думку відповідача, підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту за листопад 2009р. суми ПДВ з посиланням на виробничу діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит у розмірі 77324,00грн. за листопад 2009р. сформований позивачем на підставі належним чином чином складених податкових накладних, що надавалися контрагентами по господарським договорам, а саме: ТОВ «Ф`ючер білдерс оф юкрейн ЛТД», ТОВ «Торговельний будинок «Надія», ТОВ «НІО», ВАТ Науково-виробниче підприємство «Оснастка», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Сталекс», ЗАТ «Кримський Титан», ТОВ «Тет-партнер», ТОВ «Делівері», Держана компанія з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси», ДП «Хімпром»ТОВ «Чернігівхімпром», ТОВ «Констраст», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»філія ЗАТ «Київстар ДЖ.Ес.Ем.»у м. Дніпропетрровську, ФОП ОСОБА_1., Донецька торгово-промислова палата відділення у м.Краматорську Донецької торгово-промислової палаті, ТОВ «Промхімснаб Плюс», ФОП ОСОБА_3, ПП «Лотекс», ВАТ «Надія», ТОВ «Торговельний дім Юрпак», ТОВ «Українські будівельні склади», ОСОБА_4, Краматорська міська санітарно-епідеміологічна станція.

Вказані податкові накладні включені ТОВ «СП Гевіс»до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2009 року, і виступають підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки за даною нормою податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно за приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак