Ухвала суду № 24892993, 23.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2012 р. м. Київ К-25821/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010р.

у справі №2а-16064/09/0570

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(надалі -ПАТ КБ «Приватбанк»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2009р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010р., позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013; судові витрати а сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову перевірку філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008р., про що складений акт від 13.04.2009р. №378/22-013/21955660.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення вимог п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.7.1. ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивачем не утримувалося та не перераховувалось податок з доходів фізичних осіб у сумі 10670,50грн. по списаних кредитних зобов'язаннях фізичних осіб.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2009р. №0000381328/0/14026/10/22-013, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 32011,50грн., у т.ч. - 10670,50грн. -основний платіж, 21341,00грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В порядку процедури апеляційного узгодження, за наслідками розгляду первинної скарги платника податку було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009р. №0000381323/2/28515/10/22-013, яким зазначене зобов'язання залишено без змін.

Так, перевіркою встановлено, що 01.03.2007р. філією ДРУ ЗАТ КБ «Приватбанк»на підставі наказу №PR-2007-287 «Про списання з балансу проблемних кредитів фізичних осіб за рахунок прибутку банку»здійснено списання заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 по кредиту в сумі 8000 доларів США, що дорівнює у еквіваленті 40400,00грн., списання здійснено за рахунок прибутку банку.

Крім того, за рахунок прибутку банку здійснено наступні списання:

- на підставі протоколу від 19.04.2006р. «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 5034,53 доларів США;

- на підставі протоколу від 03.02.2006р. «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 5211,00грн.;

- на підставі протоколу від 03.02.2006р. «Про списання проблемних споживчих кредитів за рахунок спеціальних страхових резервів», здійснено списання заборгованості по кредиту в сумі 4830,00грн.

Пунктом 1.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що загальний оподатковуваний дохід -будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 4.2 ст.4 вказаного Закону визначений вичерпний перелік доходів, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. При цьому, п.4.3 ст.4 зазначеного Закону обумовлюють види доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 неоподатковуваним доходом визначає основну суму депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основну суму кредиту, що отримується платником податку, а також суму виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 02.01.1992р. в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулось.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем, як банківською установою, здійснювалося кредитування фізичних осіб, при цьому враховуючи положення п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону оподаткування операцій не здійснювалось.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто між банком та фізичними особами виникли відносини, які регулюються цивільно -правовими договорами.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб та застосування фінансових санкцій посилається на порушення позивачем п.п.«д»п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства.

Відповідно до п.п.1.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»працедавець -юридична (її філія, відділення та ін.) або фізична особа -суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Перевірка податковим органом здійснювалась щодо правильності оподаткування доходів фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з позивачем, тобто останній не є працедавцем щодо цих фізичних осіб в розумінні п.п.«д»п.п.4.2.9 п.4.2 чт.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому застосування вказаної норми закону до цих правовідносин є необґрунтованим.

Відповідно до п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Суми кредитних коштів, які виплачувались позивачем по справі своїм позичальникам -фізичним особам, не підлягають оподаткуванню на підставі п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому в разі списання на валові витрати сум безнадійної заборгованості за виданими кредитами чи її погашення за рахунок сформованого банком страхового резерву, обов'язок щодо включення таких сум до загального складу річного оподатковуваного доходу покладається виключно на платника податку -позичальника.

Крім того, відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Зі змісту вказаної норми вбачається, що утримання податку здійснюється за рахунок коштів платника податку.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не визначає обов'язку банківської установи утримувати податок з доходів осіб під час списання заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, в тому числі за рахунок валових витрат та за рахунок прибутку.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак