Ухвала суду № 24892958, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ К-2477/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»

на постанову господарського суду Львівської області від 23 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року

у справі №14/325А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат» (надалі -ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»)

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області (надалі -ДПІ у Жидачівському районі Львівської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У листопаді 2007р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 26.07.2007р. №0000402320/0/10231.

Постановою господарського суду Львівської області від 23 квітня 2008р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., про що складено акт від 20.07.2007р. №753/23-1/30628639.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за січень 2006р. на суму 13333,00грн.

За наслідками перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення від 26.07.2007р. №0000402320/0/10231, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість 20000,00грн у т.ч. 13333,00грн. - основний платіж, 6667,00грн. - штрафні санкції.

Так, перевіркою встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»(замовник) та Концерном «Основа»(виконавець) згідно акту №ОС-0000001 від 31.01.2006р. здачі-приймання виконаних робіт до договору зафіксовано отримання позивачем консультаційних послуг на суму 80000,00грн. у т.ч.ПДВ -13333,33грн. Встановлено, що зазначений акт виконання робіт не містить обсягів наданих послуг та їх конкретний зміст.

При чому, до перевірки не було надано договір між ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»та Концерном «Основа»№1 від 29.12.2004р., та додаткова угода від 30.12.2005р., які зазначені в якості підстави платежу у платіжних дорученнях, якими позивач сплатив вартість послуг Концерну «Основа».

Також, як встановлено проведеною перевіркою, до перевірки не надано жодних документів на підтвердження первинних документів щодо підтвердження використання вказаних послуг Концерну «Основа» у господарській діяльності ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат».

Отже, на підтвердження здійснення операцій між ТОВ «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»та Концерном «Основа»є надані позивачем платіжні доручення на оплату вартості послуг та податкові накладні, виписані Концерном «Основа». Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що у наданих позивачем первинних документах не міститься інформація щодо наданих послуг.

Водночас, статтею 1 Закону України від «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність обєктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження обєкту оподаткування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Між тим, відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника.

За таких обставин, оскільки відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, висновок податкового органу про неправомірність врахування позивачем у складі податкового кредиту податкових накладних, виписаних Концерном «Основа»є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Жидачівський паперовий комбінат»-залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 23 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак