Ухвала суду № 24892899, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ К-4610/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року

у справі №2-а-10041/09/0570

за позовом Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №24»Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Рент»(надалі -ДП «Центральна районна аптека №24»)

до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області (надалі -ДПІ у Новоазовському районі Донецької області)

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

Позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Новоазовському районі Донецької області від 05.06.2009р. № 0000332300/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009р., позов було задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Новоазовському районі Донецької області від 05.06.2009р. № 0000332300/2; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.09.2008р., про що складено акт від 12.03.2009р. №119/23-30154591р.

В ході перевірки, зокрема, виявлено порушення підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, підпункту 4.1.3 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 26826,58грн. за період з ІІ-го кварталу 2007р. по ІІІ-й квартал 2008р.

Так, перевіркою встановлено, що позивач здійснює роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами. При здійсненні позивачем операцій з продажу за готівковий розрахунок фармацевтичних товарів вибірковим фізичним особам (пільговим категоріям громадян та пенсіонерам) надається знижка у розмірі 10% від вартості реалізованих товарів. Загальна сума знижки на безпосередньо реалізовані за готівковий розрахунок позивачем товари фізичним особам за період з 01.04.2007р. по 30.09.2008р. становить 107306,19грн. Знижка надавалася особам, які не є платниками податку на прибуток. З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов до висновку, що позивачем не враховано у складі валових доходів з метою оподаткування суму наданої фізичним особам знижки від вартості реалізованих товарів у розмірі 107306,19грн., чим занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток у розмірі 107306,19грн.

За наслідками перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2009р. №0000332300/0, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 38731,00грн. у т.ч. 26827,00грн. основного платежу та 11904,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому, в порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009р. № 0000332300/2, у якому сума зобов'язання залишена без змін.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку стосовно порушення підприємством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є надання позивачем при здійсненні операцій з продажу за готівковий розрахунок фармацевтичних товарів вибірковим фізичним особам (пільговим категоріям громадян та пенсіонерам) знижки у розмірі 10% від вартості реалізованих товарів.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону «Про підприємства в Україні»підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами та тарифами. Таким чином, реалізація товарів підприємством із знижками не заборонена законом.

Як вбачається з матеріалів справи, реалізація товарів пільговим категоріям громадян та пенсіонерам зі знижкою у розмірі 10% від вартості реалізованих товарів здійснювалась ДП «Центральна районна аптека №24»на підставі наказу підприємства від 04.01.2007р. №3 «Про надання знижок пенсіонерам та громадянам пільгових категорій», що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 вказаного Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Крім того, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено, що вартість проданих фармацевтичних товарів зі знижкою, що реалізовувалися позивачем окремим категоріям громадян, є нижчою за звичайні ціни. Виходячи із положень п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак