Ухвала суду № 24892838, 29.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р. м. Київ К-58740/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області

на постанову Господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі № 7/156а

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області

про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року, позов Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області (далі -відповідач) задоволено. Визнано недійсним рішення № 000003220 від 28 березня 2007 року в частині застосування до ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 889 672,26 грн. Присуджено ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Маріуполі Донецької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, ДПІ у м. Маріуполі Донецької області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі -ДПІ у м. Маріуполі Донецької області на Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби у зв'язку реорганізацією шляхом злиття.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 16/23-4/20355550 від 19 березня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 000003220 від 28 березня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 892 238,33 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 1, 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну завершення розрахунків в іноземній валюті по експортним та імпортним контрактам, які укладені позивачем з нерезидентами України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності -з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно із статтею 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відмова в позовах та припинення провадження у справах за позовами ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»до контрагентів-нерезидентів про стягнення заборгованості відбувались у зв'язку з визнанням позовів нерезидентами-боржниками та перерахуванням заборгованості на адресу позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що в даному випадку у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування пені.

Крім того, слід зазначити, що пеня за порушення, встановлених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 Закону № 185/94-ВР, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою за своєю юридичною сутністю.

Таким чином, доводи судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до спірних правовідносин термінів притягнення до фінансової відповідальності, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Державну податкову інспекцію у м. Маріуполі Донецької області його правонаступником -Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 21 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.

Суддя А.О. Рибченко