Ухвала суду № 24892697, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-21565/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року

у справі №2а-3018/09/1270

за позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (надалі -Алчевська ОДПІ)

до Приватного підприємства «ТФ Східна спілка» (надалі -ПП «ТФ Східна спілка»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс»(надалі -ТОВ «Агросервіс»)

про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, -

встановив:

У листопаді 2008р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з ПП «ТФ Східна спілка»грошових коштів в загальній сумі 715000грн., отриманих від ТОВ «Агросервіс»по виконаним господарським зобов'язанням по нікчемним правочинам від 01.11.2007р., стягнення на користь держави з ТОВ «Агросервіс»товарів на загальну суму 715000грн., отриманих від ПП «ТФ Східна спілка» по виконаним господарським зобов'язанням по нікчемним правочинам (договір від 01.11.2008р.), а якщо це не можливо, то стягнення з ТОВ «Агросервіс» грошових коштів на суму 715000грн. (вартість отриманого від ПП «ТФ Східна спілка»по вказаному правочину).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010р., у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «ТФ Східна спілка»за період з 01.03.2008р. по 31.05.2008р. з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з постачальниками та покупцями товарів, про що складено акт від 07.10.2008р. № 54/231-33875161.

В ході перевірки встановлено, що 01.11.2007р. між ПП «ТФ Східна спілка»та ТОВ «Агросервіс»було укладено договір купівлі-продажу №б/н. Згідно умов цього договору ПП «ТФ Східна спілка»(продавець) зобов'язане передати у власність ТОВ «Агросервіс»(покупець) пшеницю у кількості 1 тона на загальну суму 1000000,00грн. (в т. ч. ПДВ 20%). Документи на товар, які покупець повинен передати покупцю: податкова накладна, товаро-транспортна накладна, товарна накладна, рахунок-фактура, строки та порядок поставки, передача товару мали бути здійснені по узгодженому графіку відвантаження. Умовами п. 4.2 договору купівлі-продажу визначено, що пунктом передачі товару є м. Луганськ.

На виконання вказаного договору від імені ПП «ТФ Східна Спілка» були оформлені накладна від 21.03.2008р. № РН 21303 та податкова накладна від 21.03.2008р. №21303 на відпуск (відвантаження) пшениці в кількості 432 тони за ціною 1254,17 грн./тн. на суму 530512,47 грн. (без ПДВ), ПДВ - 106102,49 грн., а всього на загальну суму 636 614,96 грн.

В свою чергу, ТОВ «Агросервіс»перерахувало на адресу ПП «ТФ Східна Спілка»грошові кошти на банківський рахунок на загальну суму 715000грн.

Згідно договору №58/х від 01.02.2008р., укладеному між ЗАТ «Луганськмлин»(Зерновий склад) та ТОВ «Агросервіс»(Поклажодавець), ЗАТ «Луганськмлин»надає ТОВ «Агросервіс»послуги (приймання, сушіння, очищення до кондицій довгострокового зберігання) до вимог ДСТУ, ГОСТів, ТУ, необхідних якісних показників та оформлення/переоформлення складських документів, зберігання та відвантаження продукції.

При цьому, за висновками перевірки, у ПП «Східна спілка»при здійсненні оптової торгівлі товарами (зерном) були відсутні обов'язкові документи на підтвердження права власності на придбаний товар, як то акт приймання-передачі товару. Таким чином, на думку позивача, оскільки товар фактично не надходив на склад ПП «ТФ Східна спілка», за відсутності у останнього складських приміщень, а також з урахуванням не підтвердження доставки вказаного товару від ПП «Аморфіс», ПП «Агорія»та ПП «Ідіома», то позивач дійшов висновку, що акти приймання-передач цього товару на відповідальне зберігання також відсутні, як і товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п.2.3 Наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253 товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо. У товарно-транспортній накладній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

В ході перевірки ТОВ «Агросервіс»не надав податковій міліції товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування продукції.

ПП «ТФ Східна спілка» також перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення продукції автотранспортом для проведення перевірки не надало, у ПП «ТФ Східна спілка»власні складські приміщення відсутні, договори оренди складських приміщень підприємством не укладалися, умови зберігання продукції у ПП «ТФ Східна спілка»відсутні.

В ході проведення зустрічної перевірки не встановлено факту передачі продукції за даним договором від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання продукції.

Позивач стверджував, що зазначені обставини підтверджують відсутність доказів придбання товару, обумовленого договором №б/н від 01.11.2007р. із застосуванням транспорту, а також доказів фактичного відвантаження і транспортування ПП «ТФ Східна спілка»та отримання продукції ТОВ «Агросервіс»за договором.

Згідно даних податкової звітності у ПП «Східна спілка»відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у закупці і прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умови для зберігання товару ПП «ТФ Східна спілка» відсутні, згідно податкової звітності та інших даних товароматеріальні цінності підприємством не придбавалися та їх залишки на підприємстві відсутні, немає транспортних засобів, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника, відвантаження та транспортування на ТОВ «Агросервіс»товарів. Отже, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 01.11.2007р. укладений між ПП «ТФ Східна спілка»та ТОВ «Агросервіс»не спричинив реального настання правових наслідків з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а відповідно до п.п.1,2 ст.215; п.п.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, під час судового розгляду справи посилання позивача на вимоги статті 203 ЦК України, стосовно невідповідності укладеного правочину діючому законодавству, та не спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, судами не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Так, судами встановлено: зміст правочину, укладеного 01.11.2007р. між ПП «ТФ Східна спілка»та ТОВ «Агросервіс», не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тобто договір купівлі-продажу передбачений чинним законодавством, сам по собі не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, ніяких законодавчих обмежень стосовно нього не передбачено; на час укладання договору купівлі-продажу б/н від 01.11.2007р. сторони були зареєстровані в якості суб'єктів господарювання та в якості платників податку на додану вартість, отже особи, що підписували договір купівлі-продажу б/н від 01.11.2007р. мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин було укладено у письмовий формі, що передбачено нормами діючого законодавства; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: ПП «ТФ Східна спілка»фактично передано ТОВ «Агросервіс»товар за договором, на що вказує підписана сторонами накладна №РН 21303 від 21.03.2008р., а також податкова накладна №21303 від 21.03.2008р., в свою чергу ТОВ «Агросервіс»сплачено кошти за отриманий товар, на що вказують платіжні доручення, наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що суб'єктом владних повноважень не спростовано належними та допустимими доказами, що ПП «ТФ Східна спілка»виконав свої зобов'язання за договором б/н від 01.11.2007р. та поставив зерно ТОВ «Агросервіс», яким поставка товару оплачена, тобто, договір купівлі-продажу б/н від 01.11.2007р. виконаний сторонами в повному обсязі.

Щодо посилання позивача на рішення Ленінського районного суд Луганської області від 28.11.2008р. про припинення ПП «ТФ Східна спілка»з моменту державної реєстрації, то судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне. Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладення було настання протиправних наслідків.

Крім того, як вірно вказано судами попередніх інстанцій, вимога про застосування санкцій, встановлених ст.208 ГК України, заявлена позивачем за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст.250 ГК України, оскільки угода укладена сторонами 01.11.2007р., виявлене позивачем порушення законодавства 07.10.2008р., звернувся ж позивач до суду з позовом про застосування санкцій 12.11.2009р.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак