Постанова № 24891451, 18.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року 2а-2047/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Кравця І.В.,

представника відповідача - Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітта"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітта" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000132304, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 64268,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16067,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагенту у складі ціни наданих послуг та придбаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги та товари контрагентом фактично не надавалися та поставлялись, позивач не мав меті дійсне отримання послуг та придбання товарів, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з отримання послуг та придбання товарів мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітта" є юридичною особою, що зареєстрована 08.07.2009 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля будівельними матеріалами; діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів.

У березні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" за жовтень 2011 року (акт перевірки від 22.03.2012 № 247/23-1/36444928).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в укладенні угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" на загальну суму 385610,00 грн., яка є нікчемною;

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку над додану вартість за жовтень 2011 року на суму 64268,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 25.09.2011 № 25/9-1, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" з приводу поставки і транспортування товару (піску річкового).

На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги та товари контрагентом фактично не надавались. Такі твердження ґрунтуються на поясненнях громадянина ОСОБА_4, наданих працівникам податкової міліції про те, що невстановленими особами з метою укладення фіктивних господарських угод без наміру здійснення господарської діяльності створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дормашавто".

Як вважає податковий орган, позивач не мав права на формувати податковий кредит з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією, оскільки фінансово-господарські документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" підписані неуповноваженою особою.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000132304, згідно з яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 64268,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16067,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт надання послуг та поставки товару, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містить дані про юридичну особу контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дормашавто".

Під час судового розгляду встановлено, що у вересні 2011 року між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" (постачальник та перевізник) укладено договір від 25.09.2011 № 25/9-1, згідно з яким позивач отримав послуги поставки товару (піску річкового) в загальній кількості 4503,0 т, надання послуг по перевезенню піску на відстань 68,8 км на загальну суму 385610,00 грн., у т.ч. ПДВ - 64268,33 грн.

Факт надання послуг по перевезенню вантажу та поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних від 12.10.2011 №22/1 та від 12.10.2011 №22/2, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, товарно-транспортними накладними.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі специфікації до договору від 25.09.2011 № 25/9-1 та рахунків-фактур. В оплату придбаний товар та надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" кошти в загальній сумі 385610,00 грн., у т.ч. ПДВ - 64268,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Сума податку на додану вартість (64268,33 грн.), сплачена позивачем вказаному контрагенту у складі ціни придбаного товару та наданих послуг, на підставі отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" податкових накладних, включена до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" є юридичною особою, що зареєстрована 09.11.2009 Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано; основними видами діяльності є: організація перевезення вантажу; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку із формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару (наданих послуг). Оскільки, на думку податкового органу, господарська операція в дійсності є безтоварною, господарське зобов'язання є нікчемним, а формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт придбання товару та надання послуг по його перевезенню, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім того, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору поставки, який відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які позивач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи обидві сторони правочину є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором надання послуг, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто", мали реальний характер (товар поставлено, послуги з перевезення вантажу надані, отримані і оплачені замовником), факт отримання товару, послуг та грошей сторонами та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах підряду та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Суд не приймає до уваги твердження податкового органу, що ґрунтуються на поясненнях громадянина, ОСОБА_4, наданих працівникам податкової міліції при розслідуванні кримінальної справи, оскільки відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товару (піску річкового) та отримання послуг по його перевезенню документально підтверджується. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 13.04.2012 № 0000132304 прийнято податковим органом безпідставно, тому воно підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 13.04.2012 № 0000132304, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітта" зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 64268,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 16067,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітта" сплачений ним судовий збір у сумі 803 (вісімсот три) гривень 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "23" червня 2012 р.