Постанова № 24891459, 18.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року 2а-2074/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Кравцова І.В.,

представника відповідача - Харченка С.В. (у судове засідання 18.06.2012 не з'явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна"

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик Україна" з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 21.11.2011 № 0000712301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 50936,78 грн., з яких: 39124,52 грн. - за основним платежем; 11812,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000722301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 894207,09 грн., з яких: 804026,46 грн. - за основним платежем; 90180,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000732301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8413,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за отримані товари, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни придбаних товарів, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись, позивач не мав не меті дійсне отримання товарів, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

На думку податкового органу, договори, укладені між позивачем та його контрагентами, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - придбані позивачем товари поставлені контрагентами в повному обсязі і оплачені, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Київ-Атлантик України" є юридичною особою, що зареєстрована 24.12.1998 Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 02.07.2003, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво нерафінованих олії та жирів.

У жовтні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 (акт перевірки від 02.11.2011 № 355/23-011/22929481).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 138 Податкового кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підприємством завищено валові витрати за період, що перевірявся, в загальній сумі 3281328,47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 804026,47 грн. за періоди, що перевірялись;

статей 3, 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а також частини першої статі 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32037,99 грн., у тому числі за липень 2010 року - в сумі 23624,52 грн., за листопад 2010 року - в сумі 8413,47 грн.;

статей 185, 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, а також частини першої статі 202, статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в результаті чого встановлено вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 15500,00 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 15500,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання товарів (технічних культур, зернових, інших компонентів для комбікорму, насіння ріпака, сої, кукурудзи тощо) у наступних контрагентів: ТОВ "Андор"; ТОВ "Інвест ЛТД"; ТОВ "Інтерсервісплюс"; ТОВ "Компанія "Істсервіс"; ТОВ "Торговий дім "Агро Інвест"; ТОВ "Агрофонд України"; ПП "Юнітекс - Трейд"; ПП "Фактура".

Зокрема, податковий орган дійшов висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених вказаним контрагентам за придбані товари, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених вказаним контрагентам у складі ціни придбаних товарів, з тих мотивів, що: податковою міліцією відібрано пояснення від певних громадян, які значаться як засновники деяких юридичних осіб - контрагентів позивача, що вони не причетні до діяльності цих підприємств, заснували їх за гроші, ніяких фінансово-господарських документів від імені цих юридичних осіб не підписували; за даними державної податкової служби в ході проведення перевірок вказаних контрагентів у податкових органів виникла підозра у проведенні через них транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. За твердженням податкового органу, встановити реальність та товарність здійснених операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) за періоди, що перевірялись, виявилось неможливим.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцію у Миронівському районі Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 21.11.2011 № 0000712301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 50936,78 грн., з яких: 39124,52 грн. - за основним платежем; 11812,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000722301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 894207,09 грн., з яких: 804026,46 грн. - за основним платежем; 90180,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000732301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8413,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

Грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 894207,09 грн., з яких: 804026,46 грн. - за основним платежем; 90180,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000722301, пов'язується із здійсненням таких господарських операцій.

Так, у серпні 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Андор" товар (ріпак технічний) у загальній кількості 160,190 т на загальну суму 552655,50 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткової накладної від 18.08.2010 № РН-0186, складеною уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналами реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Андор" кошти в загальній сумі 550393,18 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківської виписки від 20.08.2010, а також шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 2262,32 грн.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Андор", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців встановлено, наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Андор" є юридичною особою, що зареєстрована 19.03.2010 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, 05.07.2011 дану юридичну особу припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом. Основними видами діяльності вказаного контрагента були: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; організація перевезення вантажів.

У серпні 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест ЛТД" товар (ріпак 1 класу) в загальній кількості 15,449 т на загальну суму 52526,60 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест ЛТД" кошти в загальній сумі 64799,20 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест ЛТД", позивач включив до складу валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест ЛТД" є юридичною особою, що зареєстрована 11.01.2010 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаного контрагента є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; вирощування зернових та технічних культур; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

У січні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" (постачальник) укладено договір поставки від 03.01.2011 № 030102, згідно з яким позивач придбав товар (шрот соняшниковий) в загальній кількості 642,33 т на загальну суму 1487376,40 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" кошти в загальній сумі 1511936,50 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс", позивач включив до складу валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсервісплюс" є юридичною особою, що зареєстрована 13.08.2010 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради; 31.10.2011 в ЄДР зареєстроване рішення засновників про припинення даної юридичної особи, на день судового розгляду юридична особа перебуває в стані припинення. Основними видами діяльності даного контрагента є: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, текстильною сировиною та напівфабрикатами; вирощування зернових та технічних культур.

У період з липня по вересень 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" товар (стретч - плівку) в загальній кількості 148 рулонів на загальну суму 37862,10 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, копіями товарно-транспортних накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" кошти в загальній сумі 37862,10 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 11.03.2010 Виконавчим комітетом Харківської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаного контрагента є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі.

З лютого по березень 2011 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Інвест" товар (соя, висівки пшеничні) в загальній кількості 6312,527 т на загальну суму 2319969,99 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Інвест" кошти в загальній сумі 2278875,52 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Інвест", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Інвест" є юридичною особою, що зареєстрована 02.04.2010 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаного контрагента є: оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин.

З липня по листопад 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" товар (ячмінь 3 класу, пшеницю, ріпак 1 класу) в загальній кількості 129,712 т на загальну суму 192227,89 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" кошти в загальній сумі 203619,90 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" є юридичною особою, що зареєстрована 09.03.2010 Виконавчим комітетом Одеської міської ради, 17.04.2012 дану юридичну особу припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом. Основними видами діяльності вказаного контрагента були: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, транспортне оброблення вантажів.

У лютому 2011 року між позивачем (покупець) і Приватним підприємством "ТК "Юнітекс - трейд" (постачальник) укладено договір поставки від 11.01.2011 № 11-01/11, згідно з яким позивач придбав товар (метіонін, кормо-токс, ровабіо ексель АП) в загальній кількості 10,300 т на загальну суму 495600,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "ТК "Юнітекс - трейд" кошти в загальній сумі 506800,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Приватному підприємству "ТК "Юнітекс - трейд", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "ТК "Юнітекс - трейд" є юридичною особою, що зареєстрована 12.07.2010 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради; 06.03.2012 дану юридичну особу припинено у зв'язку з визнанням її банкрутом. Основними видами діяльності вказаного контрагента були: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

У червні 2011 року позивач придбав у Приватного підприємства "Фактура" товар (метіонін) в загальній кількості 2,000 т на загальну суму 93000,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією видаткової накладної, складськими відмітками про прийняття товару на видатковій накладній.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Фактура" кошти в загальній сумі 93000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Приватному підприємству "Фактура", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "Фактура" є юридичною особою, що зареєстрована 26.08.2005 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаного контрагента є: оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8413,00 грн., що визначено податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000732301, пов'язується із здійсненням таких господарських операцій.

У листопаді 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" товар (ячмінь 3 класу) в загальній кількості 28,360 т на загальну суму 50480,80 грн., у т.ч. ПДВ - 8413,47 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" кошти в загальній сумі 50480,80 грн., у т.ч. ПДВ - 8413,47 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України", позивач відніс до валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість (8413,47 грн.), сплачені вказаному контрагенту у складі ціни придбання товару, на підставі отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" податкової накладної, включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, аналіз якого наводиться вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" є припиненим у зв'язку з визнанням банкрутом, але на момент здійснення господарських операцій було зареєстрованим.

Грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 50936,78 грн., з яких: 39124,52 грн. - за основним платежем; 11812,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, що визначено податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0000712301, пов'язується із здійсненням таких господарських операцій.

У липні 2010 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" товар (ячмінь 3 класу, пшеницю, ріпак 1 класу) в загальній кількості 101,352 т на загальну суму 141747,10 грн., у т.ч. ПДВ - 23624,52 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями наступних документів: видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; копіями товарно-транспортних накладних; журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; картками аналізу зерна.

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" кошти в загальній сумі 153139,10 грн. (в тому числі 141747,10 грн., у т.ч. ПДВ - 23624,52 грн. за звітний податковий період), факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України", позивач включив до складу валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість, сплачені вказаному контрагенту у складі ціни придбання товару, на підставі отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" податкових накладних, включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, аналіз якого наводиться вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофонд України" є припиненим у зв'язку з визнанням банкрутом, але на момент здійснення господарських операцій було зареєстрованим.

У червні 2011 року позивач придбав у Приватного підприємства "Фактура" товар (метіонін) в загальній кількості 2,000 т на загальну суму 93000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 15500,00 грн.

Аналіз товарності даної операції наведено вище. Як вже зазначалось судом, в оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Фактура" кошти в загальній сумі 93000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 15500,00 грн.

Кошти, сплачені Приватному підприємству "Фактура", позивач включив до складу валових витрат, та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість (15500,00 грн.), сплачені вказаному контрагенту у складі ціни придбання товару, на підставі отриманої від Приватного підприємства "Фактура" податкової накладної, включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, аналіз якого наводиться вище, Приватне підприємство "Фактура" є зареєстрованою юридичною особою.

Крім того, під час судового розгляду представник позивача на підтвердження товарності господарських операцій, що здійснювались ним, надав суду докази наявності в нього виробничих та складських потужностей - елеватора, що належить позивачу на праві власності (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.03.2010; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.03.2010; звіт з основних засобів станом на 01.04.2012; сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки).

Сировина, що була придбана позивачем у вказаних контрагентів, була використана у виробництві, що підтверджується звітами (книгою кількісно-якісного обліку хлібопродуктів), технічними умовами на виробництво комбікормів, рецептом на виробництво комбікорму, дослідженими у судовому засіданні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини до 1 січня 2011 регулювались законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 1 січня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами - Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток визначено позивачу у зв'язку з включенням ним до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари, а з податку на додану вартість - у зв'язку з податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари фактично позивачем не придбавались (твердження про безтоварність господарських операцій), господарські зобов'язання є нікчемними, формування валових витрат та податкового кредиту вчинені позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність господарських зобов'язань та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються позивачем в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти придбання позивачем товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; операції з придбання товарів мають зв'язок з господарською діяльністю позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу тверджень податкового органу про нікчемність господарських операцій з посиланням на пояснення від окремих громадян, які надали пояснення податковій міліції, що вони не причетні до діяльності юридичних осіб - контрагентів та не підписували ніяких фінансово-господарських документів, суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом і судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби може свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказує з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари позивачем не придбавались у контрагентів.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Суд також зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає, що спірні правовідносини виникли до 1 квітня 2011 року, тому застосуванню підлягають положення Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на той час.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Андор"; ТОВ "Інвест ЛТД"; ТОВ "Інтерсервісплюс"; ТОВ "Компанія "Істсервіс"; ТОВ "Торговий дім "Агро Інвест"; ТОВ "Агрофонд України"; ПП "Юнітекс - Трейд"; ПП "Фактура" в оплату за придбані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги контрагентами не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення рішення від 21.11.2011 № 0000722301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що у період з липня 2011 по грудень 2011 спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

Так, в силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначає запроваджено з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області:

від 21.11.2011 № 0000712301, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Київ-Атлантик Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 50936,78 грн., з яких: 39124,52 грн. - за основним платежем; 11812,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000722301, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Київ-Атлантик Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 894207,09 грн., з яких: 804026,46 грн. - за основним платежем; 90180,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 21.11.2011 № 0000732301, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "Київ-Атлантик Україна" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8413,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "23" червня 2012 р.