Рішення № 24882785, 19.06.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 р. Справа №5024/682/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл", м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос", м. Берислав Херсонської області

про стягнення 150180,43 грн.

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 10.05.2012р.

від відповідача - не прибув

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" (позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" (відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 150180 грн. 43 коп. з яких: 139028 грн. 34 коп. основний борг, 973 грн. 20 коп. інфляційні втрати, 1668 грн. 34 коп. - 3% річних та 8510 грн. 55 коп. пеня. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №1-03/09 від 02 вересня 2010 року поставки нафтопродуктів щодо розрахунків за поставлене дизельне пальне.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дизельне пальне, вартість якого просить стягнути позивач було поставлене не на підставі договору №1-03/09 від 02 вересня 2010 року поставки нафтопродуктів, а тому позивачем не доведено прострочення відповідачем зобов'язань з оплати продукції.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами був укладений договір №1-03/09 від 02 вересня 2010 року поставки нафтопродуктів (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості вказаній в заявках покупця (відповідача), на підставі яких постачальник (позивач) виставляє покупцю рахунок-фактуру і передає підтверджуючі поставку документи.

Позивач за видатковими накладними №РН-0000871 від 16 вересня 2011 року, №0000932 від 29 вересня 2011 року, №РН-0001068 від 12 листопада 2011 року та №РН-0001120 від 05 грудня 2011 року передав відповідачу дизельне пальне загальною вартістю 470173 грн. 67 коп. Факт отримання відповідачем вказаних нафтопродуктів підтверджується довіреностями відповідача №136 від 16.09.2011 р., №154 від 12.11.2011 р., №155 від 05.12.2011 р.

Відповідач платіжними дорученнями №263 від 22 вересня 2011 року, №9 від 07 жовтня 2011 року, №309 від 02 листопада 2011 р., №315 від 09 листопада 2011 року, №341 від 05 грудня 2011 року, №345 від 08 грудня 2011 року перерахував позивачу 331145,33 грн.

Таким чином вартість неоплаченого дизельного пального становить 139028,34 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору покупець зобов'язується оплатити вартість продукції на умовах 100% передплати на підставі рахунку-фактури постачальника протягом 2-х банківських днів з моменту його виставлення.

Рахунок-фактура №СФ-0001117 від 05 грудня 2011 року для оплати вартості дизельного пального в розмірі 139028,34 грн. був виставлений позивачем 05 грудня 2011 року, проте відповідачем не був плачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені норми та обставини справи позовні вимоги в частині стягнення 139028 грн. 34 коп. боргу за поставлене дизельне пальне підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач за період з 21.12.2011 р. по 14.05.2012 р. обґрунтовано нарахував відповідачу 1668,34 грн. 3% річних та 973,20 грн. інфляційних втрат.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 4.2. договору сторонами було обумовлено, що у разі прострочки оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

На підставі зазначених норм та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу до сплати 8510,55 грн. пені.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 139028 грн. 34 коп. основного боргу, 973 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1668 грн. 34 коп. 3% річних та 8510 грн. 55 коп. пені.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на те, що дизельне пальне, вартість якого просить стягнути позивач було поставлене не на підставі договору №1-03/09 від 02 вересня 2010 року поставки нафтопродуктів, а тому позивачем не доведено прострочення відповідачем зобов'язань з оплати продукції, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що оскільки в накладній №РН-0001120 від 05 грудня 2011 року міститься посилання на договір №ДГ-0000091 від 04.09.2010 року, як на підставу здійснення господарської операції з поставки дизельного пального на суму 139028 грн. 34 коп., то вона не може бути доказом поставки продукції на підставі договору №1-03/09 від 02 вересня 2010 року, на який посилається позивач, а може бути доказом поставки продукції за договором №ДГ-0000091 від 04.09.2010 року.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено, що нафтопродукти за накладною №РН-0001120 від 05 грудня 2011 року були отримані ним не на підставі договору №1-03/09 від 02 вересня 2010 року, а на підставі іншого договору. Не надано відповідачем і доказів існування між сторонами інших договірних зобов'язань з поставки дизельного пального, ніж ті що встановлені договором №1-03/09 від 02 вересня 2010 року.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енергос" (вул. Луначарського, буд. 5, м. Берислав Херсонської області, ід. код 31550794) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансоіл" (вул. Донецька, буд. 167, м. Херсон, ід. код 37049586) - 139028 грн. 34 коп. основного боргу, 973 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 1668 грн. 34 коп. 3% річних, 8510 грн. 55 коп. пені, 3005 грн. 02 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.06.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова