Рішення № 24882532, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-27/6554-2012 12.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної Страхової

компанії «Оранта»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9 336, 00 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 01.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

СУДДЯ УХВАЛИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги від Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 9 336, 00 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.12.2009 року по вул. Ільїнській в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Хюндай, д/н НОМЕР_4, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Мітсубіши, д/н НОМЕР_3, який був застрахований Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою суду від 23.05.2012 року було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винну у скоєнні ДТП особу -гр. ОСОБА_1. Розгляд справи призначено на 12.06.2012 року.

Витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи була застрахована станом на 30.12.2009 року цивільно-правова відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу Мітсубіши, д/н НОМЕР_3.

11.06.2012 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України через загальний відділ діловодства суду надійшли витребувані судом відомості, з яких вбачається, що станом на 30.12.2009 року цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_1 відносно наземного транспортного засобу -Хюндай, д/н НОМЕР_4 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Представник позивача у судовому засіданні 12.06.2012 року подав витребувані судом докази, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 12.06.2012 року не з'явилися, проте від відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній не погоджувався із стягненням з нього франшизи згідно договору страхування цивільно-правова відповідальність та стягненням страхового відшкодування в частині, що перевищує розмір оціненої відповідно до закону шкоди. Так, відповідач не заперечував проти стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта»8 073, 74 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ГУ МВС України в Харківській області від 30.12.2009 року та постанови Ленінського районного суду м. Харків від 02.02.2010 року по справі № 3-418/10 вбачається, що 30.12.2009 року о 12 годині 50 хвилин гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Хюндай, д/н НОМЕР_4, по вул. Ільїнській в м. Харкові не виконав вимоги дорожнього знаку «Поступися дорогою»в наслідку чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Мітсубіши, д/н НОМЕР_3, внаслідок чого автомобілі пошкоджено, чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР України.

Постановою Ленінського районного суду м. Харків від 02.02.2010 року по справі № 3-418/10 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Мітсубіши, д/н НОМЕР_3 був застрахований на підставі договору добровільного страхування № 163844 АТК від 16.01.2009 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що 23.01.2010 року було проведено автотоварознавче дослідження (Звіт № 11/01 2010 дослідження спеціаліста-автотоварознавця), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Мітсубіши, д/н НОМЕР_3 у результаті його ушкодження при ДТП, становить 8 583, 74 грн.

Як вбачається із страхового акту від 10.02.2010 року, позивачем було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 9 846, 00 грн.

На виконання умов договору добровільного страхування № 163844 АТК від 16.01.2009 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9 846, 00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 25.02.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається (інформація з єдиної централізованої бази МТСБУ від 06.06.2012 року), що станом на момент ДТП між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»було укладено поліс № ВВ/8855438 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип І), відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіль Хюндай, д/н НОМЕР_4. Відповідно до цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -2 відсотки від ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб (що складає 510, 00 грн.)

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»виникло право вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням франшизи, оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до ВАТ «НАСК «Оранта» з вимогою щодо виплати страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем 08.11.2010 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0959619.

Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Так, відповідачу у термін до 08.12.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти стягненням з ВАТ «НАСК «Оранта»страхового відшкодування в частині, що перевищує розмір оціненої відповідно до закону шкоди.

Суд вважає такі заперечення відповідача обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто щодо виплати страхового відшкодування страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (відповідачем), суд зазначає, що законодавством встановлений обов'язок останнього відшкодувати саме оцінену в розумінні діючого законодавства шкоду.

Так, в частині 1 статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності, відповідно до ст. 5 цього ж Закону, є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно (ст. 12 Закону).

До того ж, відповідно до п.п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.

Пунктом 4.3 Методики встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Таким чином, належним відповідно до законодавства підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт або акт оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності чи висновок судового експерта.

На підставі зазначеного, законним є стягнення з відповідача розміру страхового відшкодування у межах, визначених відповідно до звіту № 11/01 2010 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 23.01.2010 року, який наявний у матеріалах справи, що складає 8 583, 74 грн.

Тому, стягненню підлягає 8 073, 74 грн. (8 583, 74 грн. (оцінена шкода) мінус 510, 00 грн. (франшиза)).

Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування обґрунтованими але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 8 073, 74 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код: 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) 8 073 (вісім тисяч сімдесят три) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1 391 (одна тисяча триста дев'яносто одна) грн. 90 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 18.06.12 р.