Ухвала суду № 24871816, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року м. Київ К-23455/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року

та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року

по справі № 2а-3587/08/0770

за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор»Відкритої акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор»Відкритої акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 34/17-0/03444097 від 26.05.2008р., № 34/17-0/03444097/1 від 12.08.2008р., № 34/17-0/03444097/2 від 08.10.2008р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року, позов задоволено; визнано нечинними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Філії «Ужгородська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Закарпатський облавтодор»за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. складено акт № 49/23-1/03444097 від 15.05.2008р., в якому зафіксовано виплату надбавок за роз'їзний характер роботи, не оформлених як відрядження.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 34/17-0/03444097 від 26.05.2008р., № 34/17-0/03444097/1 від 12.08.2008р., № 34/17-0/03444097/2 від 08.10.2008р. про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 27 615,06 грн., в т.ч.: 9 205,02 грн. основного платежу та 18 410,04 грн. штрафних санкцій.

Також судами встановлено, що Філія «Ужгородська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Закарпатський облавтодор»обслуговує сітку автомобільних доріг, та з урахуванням специфіки діяльності, працівникам Філії виплачується надбавка за роз'їзний характер роботи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 3 п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці»до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які здійснюються поза установленими вказаними актами норми.

Відповідно до п. 3.16 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 Постанови № 490 «Про надбавки (польове забезпечення)до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як встановлено судами, розмір надбавок за роз'їзний характер роботи, що виплачувався працівникам Філії «Ужгородська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Закарпатський облавтодор», визначений колективним договором ДП «Закарпатський облавтодор»та Положенням про порядок встановлення і виплат надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор», затвердженого 24.03.2005р. та не перевищує граничних добових витрат, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном».

Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови № 490 витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Норми відшкодування витрат на відрядження встановлені Постановою № 663 лише у вигляді добових, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Відповідно до пункту 16 Розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що якщо робота працівника носить роз'їзний характер, - його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням, тому виплата відповідних надбавок в межах граничних норм, прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому та не відноситься до складу доходів працівника, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 року та постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 року по справі № 2а-3587/08/0770 залишити без змін.

Справу № 2а-3587/08/0770 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.