Ухвала суду № 24871786, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року м. Київ К-23678/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.12.2009 року по справі № 2а-1772/09/2770 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергогенетична компанія «Севастопольенерго»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Державної податкової адміністрації в м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Енергогенетична компанія «Севастопольенерго» звернулось до окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням збільшення позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2005р. № 0000232620/0, № 0000242620/0; визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у м. Севастополі щодо проведення перевірки, та скасування наказу ДПА у м. Севастополі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.12.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року, позов задоволено частково; визнано недійсними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»по взаємовідносинам з ТОВ «Севпівденьсервіс»по факту продажу об'єкта незавершеного будівництва бази відпочинку «Енергія»складено акт № 156/26-207/05471081 від 14.09.2005р., в якому встановлені порушення: ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 рік в розмірі 33 950 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2004 року в розмірі 27 168 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.10.2005р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0000232620/0 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 44 135 грн., в т.ч.: 33 950 грн. основного платежу та 10 185 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) №0000242620/0 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 40 752 грн., в т.ч.: 27 168 грн. основного платежу та 13 584 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2004р. між ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»та ТОВ «Севпівденьсервіс»був укладений договір купівлі-продажу № 358-02/04, на виконання умов якого перший продав останньому об'єкт незавершеного будівництва - базу відпочинку «Енергія»по ціні 260 000 грн., в тому числі податок на додану вартість 43 333,33 грн.

Вказана операція позивачем відображена у бухгалтерському та податковому обліку, оподаткована, виходячи з вартості об'єкту продажу.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач продав базу відпочинку «Енергія»по ціні 260 000 грн., хоча станом на 01.01.2004р. балансова вартість цього об'єкту незавершеного будівництва складала 1 266 412,51 грн., у т.ч.: податок на додану вартість 90 334,30 грн. При оцінці об'єкту продажу позивач не оцінив фактично вартість блоків № 1, № 2, фундамент яких закладений у 1999 році, а будівництво зупинено у 2001 році.

Як встановлено судами, зменшення ціни бази відпочинку «Енергія» перед продажем було економічно обґрунтовано тим, що будівництво зупинено у 2001 році, коштів для продовження будівництва немає, утримання даного об'єкту потребує витрат та сплати податків, про що зазначено в протоколі Наглядової ради позивача від 02.08.2004р.; фактично база відпочинку «Енергія»має недобудований блок № 3, якій і був оцінений. Блоки № 1, № 2 мають лише стрічковий фундамент, який непридатний, тому підлягають зносу, що потребує додаткового фінансування, а також значно зменшує вартість об'єкту взагалі; продажу передувало зниження балансової вартості об'єкту на 1 049 745,85 грн., про що вказано в бухгалтерських проводках.

Згідно технічного висновку Кримського експертно-технічного центру держнаглядохоронпраці України, дослідженого у судах попередніх інстанцій, блоки № 1, № 2 мають стрічкові фундаменти і водопровідні труби, блок № 1 стени підвалу, що потрібно демонтувати для користування блоком № 3.

Відповідно до акту оцінки майна, перед продажем була оцінена адміністративно-побутова будівля (блок №3), вартість якої склала 213 526 грн. (без податку на додану вартість). Інші блоки бази відпочинку не оцінювались.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Разом з тим, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Відповідно до абз. 1 пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як встановлено судами, в період проведення перевірки, податковий орган не подавав запити до ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»щодо обґрунтування рівня ціни на продаж бази відпочинку «Енергія».

Також суд першої та апеляційної інстанцій зазначили, що податковим органом не доведено належними доказами порушення позивачем при продажу бази відпочинку «Енергія»правила звичайної ціни; позивач при реалізації бази відпочинку на ринку ідентичних (однорідних) товарів економічно обґрунтував зниження вартості об'єкту будівництва, незважаючи на понесені витрати на його спорудження, продав об'єкт за ціну, яка не була менша за балансову.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, продаж об'єкту незавершеного будівництва - бази відпочинку «Енергія»позивачем оподатковано податком на додану вартість, з підтвердженням відповідними документами.

Таким чином, прийняті на підставі помилкової позиції відповідача спірні податкові повідомлення-рішення не можна вважати правомірними, тому судами попередніх інстанцій прийняті вірні рішення про їх скасування.

Отже, колегія суддів вважає, що, в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.12.2009 року по справі № 2а-1772/09/2770 залишити без змін.

Справу № 2а-1772/09/2770 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.