Ухвала суду № 24871711, 12.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 року м. Київ К-60220/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року

у справі № 23/391/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 12 листопада 2008 року позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»(далі -позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі -відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000880801/0 від 29 лютого 2008 року, № 0000870801/0 від 29 лютого 2008 року, № 0000880801/1 від 18 квітня 2008 року, № 0000870801/1 від 18 квітня 2008 року, № 0000880801/2 від 03 липня 2008 року, № 0000870801/2 від 03 липня 2008 року, № 0000880801/3 від 15 вересня 2008 року, № 0000870801/3 від 15 вересня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжвогнетрив»3,40 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі податкові накладні, виписані на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробничою фірмою «Славія», відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та умовам договору постачання природного газу № 18-805 від 30 листопада 2005 року, укладеного між ТОВ ВКФ «Славія»та ВАТ «Запоріжвогнетрив».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задоволено. Постанову Господарського суду Запорізької області від 12 листопада 2008 року скасовано. В позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Запорізької області від 12 листопада 2008 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Запоріжвогнетрив»з питань правових відносин з ТОВ ВКФ «Славія»за період: грудень 2005 року та січень, лютий 2006 року, за результатами якої складено акт № 127/08-01/00191885 від 20 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000880801/0 від 29 лютого 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 65 367,00 грн. (43 578,00 грн. -основний платіж, 21 789,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0000870801/0 від 29 лютого 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 133 399,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 699,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000880801/1 від 18 квітня 2008 року, № 0000870801/1 від 18 квітня 2008 року, № 0000880801/2 від 03 липня 2008 року, № 0000870801/2 від 03 липня 2008 року, № 0000880801/3 від 15 вересня 2008 року, № 0000870801/3 від 15 вересня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ ВКФ «Славія», які є недостовірними та мають неповне визначення обов'язкових реквізитів.

Крім того, судами встановлено, що ТОВ ВКФ «Славія»отримувало в листопаді 2005 року та січні 2006 року від Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»природний газ імпортного походження, який останнім отримано на підставі зовнішньоекономічних контрактів України та оподатковано податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Вказаний газ ТОВ ВКФ «Славія»поставлено позивачу відповідно до умов договору постачання природного газу № 18-805 від 30 листопада 2005 року.

Відповідно до додаткових угод до вказаного договору та актів приймання-передачі вартісних показників природного газу сторони договору узгодили оподаткування поставки вказаного газу податком на додану вартість не за нульовою ставкою, а за ставкою 20 відсотків. Відповідно вказану ставку оподаткування зазначено ТОВ ВКФ «Славія»в податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 9 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік»в 2005 році операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Згідно із статтею 8 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в 2006 році операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення вказаних норм слід розуміти так, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не дозволялось оподатковувати за ставкою 20 відсотків операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість при ввезенні. При цьому, таке обмеження стосувалось як першого продавця, так і останнього.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача -платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, з аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону № 168/97-ВР вбачається, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно із статтею 3 Закону № 168/97-ВР або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 Закону № 168/97-ВР, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що ТОВ ВКФ «Славія»та позивач, укладаючи договір № 18-805 від 30 листопада 2005 року, не мали права самостійно змінювати встановлену чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством ставку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.