Ухвала суду № 24871688, 19.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року м. Київ К-29115/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року та постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009 року по справі № 5/1 за позовом Кредитної спілки «Хімзавод»до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, а акт планової перевірки частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2009 року Кредитна спілка «Хімзавод»звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 14.10.2008 року № 000058220/2 нечинним, а акт планової перевірки № 2484/22-0/26075892 від 10.07.2008 року частково недійсним.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року у даній справі позов задоволено частково, а саме скасовано спірне податкове повідомлення-рішення про стягнення з кредитної спілки «Хімзавод»35171,52 грн. податку з доходів фізичних осіб та 70343,04 штрафних (фінансових) санкцій. В частині визнання нечинним частково і скасування акту планової перевірки закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що справу в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернівці з 23.06.2008 року по 07.07.2008 року проведена виїзна планова перевірка кредитної спілки «Хімзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та встановлено порушення підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, а саме - позивач не нараховував податок з доходів фізичних осіб на нараховані проценти на додаткові пайові внески, які були виплачені членам кредитної спілки або направлені на збільшення пайових внесків членів кредитної спілки, в результаті чого кредитною спілкою «Хімзавод»занижено податок з доходів з фізичних осіб на загальну суму 35171,52 грн.

На підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення- рішення.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки»внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.

Згідно абз.1 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки»нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Таким чином, Закон України «Про кредитні спілки»визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.

Відповідно до положення абз. 3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Судами обґрунтовано зазначено, що при вирішенні питання щодо визначення поняття «проценти»в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну наведеного в Законі України «Про кредитні спілки», який і регулює питання виплати таких процентів.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від 01.07.2004 року № 1985-ІV внесено зміни до п. 4.3.5, а саме підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнити словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». При цьому зазначені зміни набувають чинності з 01.01.2005 року. Таким чином, зазначений пункт з 01.01.2005 року припиняє регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.

Відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону в редакції Закону № 1958-ІV від 01.07.2004 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 2273-ІV від 21.12.2004 року у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок у тому числі картковий розрахунок, вклад до небанківських (фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та пп. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року та постанову Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2009 року по справі № 5/1 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.