Ухвала суду № 24871716, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року м. Київ К-23440/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року по справі № 2а-14037/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмамет Україна»звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2009р. №0001052342/0, №0001062342/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Алмамет Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.09.2007р. по 31.03.2009р. складено акт № 1797/23-2/35387782 від 27.07.2009р., в якому зафіксовано порушення пп. 5.2.15 п. 5.2, п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 80 203 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 59 363 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 06.08.2009 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 110 468,3 грн., в т. ч.: за основним платежем -80 203 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -30 265,3 грн.,

- № 0001062342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 89 044,5 грн., в т. ч.:, за основним платежем -59 363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -29 681,5 грн.

Предметом оскарження в даній справі є податкове повідомлення-рішення № 0001052342/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 74 203 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 615,3 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001062342/0 -в повному обсязі.

Судами також встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що основним видом діяльності ТОВ «Алмамет Україна»в періоді, що перевірявся, було виробництво вапна.

02.11.2007 р. ТОВ «Алмамет Україна»був укладений контракт № 015/3379 з ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», за умовами якого перше продає останньому вапно дрібнодисперсне флюідизоване з якістю та на умовах, визначених у додатках до контракту. Додатком № 1 від 02.11.2007 р. до контракту визначено, що ТОВ «Алмамет Україна»продає ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»вапно дрібнодисперсне флюідизоване з певними параметрами.

Згідно умов контракту встановлена відповідальність позивача у вигляді штрафних санкцій за поставку товару, який не відповідає умовам контракту. Крім того, контрактом (п. п. 3.5, 3.6) визначений обов'язок позивача надавати разом з товаром сертифікати якості, при цьому, товар вважається поставлений продавцем за якістю на підставі сертифікатів якості.

З метою виконання умов контракту на поставку вапна з погодженою сторонами якістю, враховуючи відсутність у позивача відповідного обладнання для перевірки хімічного складу вапна, ТОВ «Алмамет Україна»був укладений договір з ТОВ «Метпромсервіс»на виконання послуг від 01.04.2008р. № 01/04-08.

За умовами цього договору ТОВ «Метпромсервіс»виконало послуги по проведенню лабораторних вимірювальних досліджень, які позивачем були оплачені.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем витрат з оплати послуг по проведенню хімічного аналізу вапна до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.2.15 п. 5.2, пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності»; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами, витрати, які віднесені позивачем до складу валових витрат, повністю підтверджені належними розрахунковими, платіжними документами, що не заперечується відповідачем; ТОВ «Метпромсервіс»видані позивачу сертифікати аналізу якісних показників вапна, в яких зазначені показники хімічного складу вапна.

Законом України «Про підтвердження відповідності»на позивача не покладено обов'язок видати покупцеві товару сертифікат якості продукції. Такий обов'язок встановлений умовами укладеного контракту та загальними вимогами законодавства.

Контракт між позивачем та покупцем не містить положень про обов'язкове підтвердження позивачем відповідності вапна вимогам законодавства, іншим нормативно-правовим актам, технічним регламентам.

Вимірювальна лабораторія ТОВ «Метпромсервіс»не надавала позивачеві послуги з підтвердження відповідності вапна встановленим законодавством вимогам, проте виконувала послуги з проведення хімічного аналізу вапна з метою надання позивачеві відповідної інформації щодо хімічних характеристик вапна в цілях поставки вапна за якістю, встановленою в контракті.

На вид послуг, що надавались ТОВ «Метпромсервіс»позивачу, вимоги Закону України «Про підтвердження відповідності»не поширюються, тому не розповсюджуються й вимоги пп. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на порядок формування валових витрат позивачем.

Діюче законодавство України в галузі оподаткування не пов'язує право платника податків на віднесення до складу валових витрат вартості певних послуг з наявністю чи відсутністю у особи, яка надає такі послуги, певних дозвільних документів на надання таких послуг (проведення робіт).

Судами також вірно зазначено, що податковий орган при проведенні перевірки вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим законодавством.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завдання органів державної податкової служби визначені у ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", якими є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Отже, до повноважень органів державної податкової служби не входить контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства у сфері підтвердження відповідності та метрологічної діяльності.

Щодо висновку відповідача, що витрати з проведення вимірювання (визначення хімічного складу) вапна не пов'язані з власною господарською діяльністю ТОВ «Алмамет Україна»слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Результати отриманих послуг ТОВ «Метпромсервіс»використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, а саме, в господарських операціях з поставки вапна дрібнодисперсного флюідизованого з контрактною якістю. Операції з продажу вапна оподатковані позивачем шляхом включення вартості поставленого вапна до складу валових доходів та нарахування за такими операціями податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з проведення вимірювань (хімічного аналізу вапна), наданих позивачу ТОВ «Метпромсервіс».

Що стосується визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідач в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях посилається на порушення ТОВ «Алмамет Україна»вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначаючи, що позивачем неправомірно віднесенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 59 363 грн., сплачені у зв'язку з придбанням послуг, витрати по яким не відносяться до складу валових витрат, а саме, витрат з лабораторних вимірювальних досліджень вапна.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оплата придбаних послуг підтверджена належно оформленими податковими накладними, виданими постачальниками послуг.

Отримавши податкову накладну, покупець товару (в даному випадку - отримувач послуг) набув право на включення суми податку, вказаної в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку позивач придбавав послуги, які призначались для використання в господарській діяльності, придбання цих послуг підтверджується відповідними документами, тому, судами вірно зазначено, що суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність визначення ТОВ «Алмамет Україна»податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2010 року по справі №2а-14037/09/0570 залишити без змін.

Справу № 2а-14037/09/0570 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.