Ухвала суду № 24871661, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 року м. Київ К-24621/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 року по справі № 2а-2733/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тора» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Тора»звернулось до окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.08.2007 № 0002642301/0, від 25.09.2007 № 0002642301/1, від 24.10.2007 № 0002642301/2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року, позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.10.2007 № 0002642301/2; в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Агрофірма «Тора»з питань взаємовідносин з ТОВ «Агро С»за період з 01.01.2005 по 31.12.2006 складено акт № 4731/23-1/22049745/0100 від 21.08.2007р., в якому встановлено, що ТОВ «Агро С», свідоцтво платника ПДВ якого скасовано, було складено податкові накладні, які підтверджують сплату ТОВ «Агрофірма «Тора»податку на додану вартість в складі ціни за товари.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2007 № 0002642301/0, від 25.09.2007 № 0002642301/1, від 24.10.2007 № 0002642301/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 092 грн., в т.ч.: 12 061 грн. основного платежу та 6 031 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Також судами встановлено, що у період з 01.01.2005р. по 31.12.2006р. ТОВ «Агрофірма «Тора»мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Агро С»щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого першим було прийнято продукцію та здійснено оплату, в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 12 061 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2006 року по справі № 2-2240 визнано недійсним статут ТОВ «Агро С»з моменту державної реєстрації -з 14.01.2005р. та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту внесення в реєстр платників ПДВ -з 26.01.2005р.

08.01.2007р. актом № 574 податковий орган анулював свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Агро С»з зазначенням дати анулювання -26.01.2005р.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 2, п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000р. № 79, зареєстрованого в Мін'юсті 03.04.2000р. за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Згідно п. 25.2.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення податковим органом.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірного визначення дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Агро С»- 26.01.2005р., замість 08.01.2007р., та в результаті прийняття протиправних податкових повідомлень-рішення з нарахуванням податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів вважає, що, в межах касаційної скарги, порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2010 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.05.2009 року по справі № 2а-2733/08 залишити без змін.

Справу № 2а-2733/08 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.