Ухвала суду № 24871653, 05.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2012 р. м. Київ К-16691/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Канберра»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 року

по справі № 2а-36020/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канберра»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Канберра»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 22.01.2009р. №000004/0, №000005/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль»складено акт № 6109/182/30139044 від 31.12.2008р., в якому зафіксовані порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 2 000 грн. та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у І кварталі 2008 року у розмірі 2 500 грн.

На підставі результатів перевірки, 22.01.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000004/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 000 грн., в т.ч.: 2 000 грн. основного платежу та 1 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 000005/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 500 грн., в т.ч.: 2 500 грн. основного платежу та 1 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що під час перевірки при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлені правові відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Канберра»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», а саме: перше у складі податкового кредиту відобразило обсяг поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ПБК «Вертикаль»за березень 2008 року.

Позивачем було отримано товарів від контрагента на суму 12 000,01 грн., в т.ч.: ПДВ 2 000 грн.

Донараховуючи податкові зобов'язання, податковий орган виходив з того, що укладені між ТОВ «ПБК «Вертикаль»та ТОВ «Канберра»договори на постачання товарів, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Станом на 01.07.2008р. кредиторська заборгованість ТОВ «Канберра»перед ТОВ «ПБК «Вертикаль»складає 12 000,01 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що зміст спірного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; на час укладення угоди між ТОВ «Канберра»та ТОВ «ПБК «Вертикаль»та на момент розгляду справи, останні знаходились в ЄДРЮФО, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість; відповідачем не доведено наявності підстав нікчемності даного договору; фактичне виконання договору відбулось.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення відсутністю у контрагента позивача необхідних умов для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ; у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ «ПБК «Вертикаль»та непідтвердження їх використання в господарській діяльності позивача, дані, відображені ним за березень 2008 року у податковому обліку на суму 2 000 грн., є недійсними.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 цього кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт виконання вказаного вище договору між ТОВ «Канберра»та ТОВ «ПБК «Вертикаль»судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»влові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7 ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи встановлення судами факту виконання господарських зобов'язань за вказаним вище договором, та наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є безпідставними.

Так, по даній справі суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні товарів при розрахунках з контрагентом, та до валових витрат -витрати, пов'язані з придбанням таких товарів.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтні послуги» підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 року підлягає скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року -залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Канберра» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2009 року.

Справу № 2а-36020/09/2070 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийпідписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підпис Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 08.06.2012р.